У нинішній складний воєнний час актуальною соціальною проблемою є крадіжки. Адже від початку війни в Україні чимало наших земляків лишили свої домівки та вирушили шукати тимчасового прихистку за кордон. Тим часом їхні оселі опинилися під прицілом злодіїв, які користуючись відсутністю господарів, проникають до помешкань та забирають чужі речі. Крадіїв місцеві жителі не шкодують та вчиняють публічний сором, прив’язуючи до стовпів. Затим знімають відео та викладають у соцмережу.
Нещодавно, 19 липня, у Житомирі жителі самотужки затримали молодика, якого запідозрили в обкраданні гаража, привְ’язали до дерева та сповістили поліцейських.
«Про затримання ймовірного крадія до Житомирського райуправління поліції повідомили мешканці мікрорайону близько 11 години. За словами одного з них, молодик пропонував придбати у нього вартісні електроінструменти, в яких чоловік упізнав сусідські речі. Подальше з’ясування походження товару і викрило крадіжку з гаража місцевого жителя. Про все це люди і сповістили правоохоронців», – йдеться у повідомленні пресслужби поліції у Житомирській області.
На місце події для перевірки прибули правоохоронці, які зафіксували зірваний навісний замок на воротах приміщення, звідки уночі, як вказав господар, було викрадено зварювальний апарат, електродриль будівельний міксер, шліфувальну машинку, велосипед та інше загалом на суму майже 23 тисячі гривень.
«У затриманого парубка, 19-річного жителя обласного центру, знайшлися викрадені речі, їх він намагався збути. Молодик раніше потрапляв у поле зору правоохоронців, нині він є обвинуваченим у крадіжках», – інформує поліція.
Наш журналіст поцікавився у вчителя історії опорного закладу загальної середньої освіти Пулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Юрія Грабовського як у давнину на Пулинщині боролися зі злодійством.
– Про те, як німці-колоністи боролися з крадійством у Пулинському краї, я дізнався з архівних документів минулого століття, – розповідає Юрій Грабовський. – Конокрадство було дуже серйозною соціальною проблемою, яка мало негативне значення для селянського господарства. Особливого поширення крадіжки худоби набули в губерніях поблизу західних та південних кордонів імперії після реформ 1860-х рр. Обширність регіонів, різна історія і відмінні господарські устрої призводили до тривалих, декілька днів поспіль, самосудів над злодіямами. Проти крадіжок худоби, які для селянського господарства могли мати вкрай руйнівні наслідки, поселенці завжди рішуче боролися і, не вагаючись, застосовували зброю. Адже всім було відомо, що сподіватися на ефективні контрзаходи з боку держави годі було чекати. У середині XIX ст. для багатьох очевидців була несподіваною завзятість, із якою колоністи захищали свою власність, і не лише в межах колоній. При цьому колоністи часто порушували межу закону. Загроза для майна або навіть життя з боку «чужих», ззовні, примушувала колоністів забути про внутрішні суперечності і об’єднатися. Німецькі поселення перетворювалися на свого роду фортеці, жителі яких виступали як одне ціле і чинили з підозрілими незнайомцями на свій розсуд, аж до самосудів. В останній декаді березня 1905 р., участь у самосудах узяли щонайменше 1000 німців. Найдетальніше в документах відбиті два епізоди – самосуди в містечку Пулини 22–24 березня і в колоніях Юзефин – (нині не існує) і Линденталь – сучасне село (Липівка), 24–25 березня 1905 р.
Архівні документи поряд з тим свідчать, яку увагу надавала імперська влада в розслідуванні такого негативного явища як конокрадство.
Події напередодні самосуду в Пулинах свідчать про те, що дії колоністів були певною мірою заплановані і проходили за заздалегідь погодженим планом. Деякі свідки стверджували на допитах, що німці мали в розпорядженні списки людей, яких вони розшукували. Близько 300 чоловік, озброєних палицями із залізними наконечниками і рушницями, прибули у волосний центр з оточуючих населених пунктів напередодні розправ із підозрюваними у крадіжках, у вівторок 22 березня. Вже цього дня на базарній площі німцями були затримані і побиті четверо православних селян і двоє католиків, які підозрювалися у скоєнні злочинів.
Основні події розгорнулися в середу 23 березня. З самого ранку німецькі колоністи і міщани, розділившись на групи в 30-50 осіб, обходили двори підозрюваних і проводили обшуки. Підозрювані із зв’язаними руками направлялися на базарну площу в центрі містечка поблизу католицького кладовища. Дорогою багато хто із затриманих був побитий. Деякі групи німців знаходилися на околицях містечка з метою перехоплювати злодіїв, які з початком облави могли спробувати покинути містечко. Проте, як показали свідки, чутки про підготовлені розправи із злодіями ходили вже задовго до прибуття німців, і дехто з «головних злодіїв», наприклад, такий собі Свенцицький завчасно залишили Пулини.
Наступними днями відбулися жорстокі розправи із крадіями в середовищі німецьких колоністів. Внаслідок тяжких побоїв двоє колоністів померли.
Автор доповідної записки про причини конокрадства в трьох південно-західних губерніях, посилаючись на власний досвід служби у судових установах, писав: «Во время моей 4-х-летней судебной практики в Волынской губ. я не имел ни одного случая конокрадства, где бы не был обвиняем еврей, и можно безошибочно сказать, что на десять обвиняемых всегда 7 евреев, 2 шляхтича и 1 крестьянин». Національності, що живуть в краї «в большинстве враждебно смотрят друг на друга, а огромная масса евреев, не привязанных к земле как работник, естественно старается эксплоатировать остальное население всякими законными и незаконными путями». В листуванні з цього питання німецькі колоністи, у власності яких були добрі коні та поліпшене поголів’я худоби, знову згадувалися в якості жертв конокрадів.
Причиною самосудів у березні 1905 р. було те, що крадіжки останнім часом значно почастішали. Дрібні крадіжки відбувалися майже щодня. Селяни скаржилися, що справа дійшла навіть до того, що їх грабували серед білого дня на шосе, а вночі вони взагалі побоювалися покидати будинки. Крім того почастішали крадіжки у вдів.
Тож варто пам’ятати, що крадіжка то є злочин, а вищевказана історія тому яскраве підтвердження.
You cannot copy content of this page
