You cannot copy content of this page

Врятований лебідь переїхав до притулку

Цьогорічну люту зиму важко пережити не лише людям, а і тваринам та птаству. Небайдужі мешканці та мешканки Пулинщини не проходять повз тих, хто потребує допомоги, їжі і тепла, рятують від холоду і голоду котів і собак. А також … лебедів.

У січні цього року ми розповідали історію порятунку лебедя в селі Цвітянка. Місцеві жителі помітили на скутій кригою водоймі безпомічного птаха, дістали його. Затим Наталія Залізняк і її чоловік Юрій прихистили пернатого гостя у себе в господарстві.

Раптом у лютому до нас зателефонував чоловік. Він розповів, що дізнався про лебедя і виявив бажання долучитися до його порятунку. Марат Литвиненко зазначив, що співпрацює з Житомирським центром захисту тварин, має на території Житомирського району приватний притулок для тварин і птахів. Тут на огородженій території мешкають косулі, лебеді, качки та інші жителі. Їдять з рук господарів, вільно пересуваються.

-Вони живуть без вольєрів. Для птахів є водойма, – зазначає Марат Миколайович. – Утримую їх власним коштом. Часто потрапляють до мене поранені і хворі, лікую їх. І зараз у мене мешкає лебідь. Торік їх було троє. Двоє потім полетіли, а один лишився. Таким птахам не можна сидіти в приміщенні, у них починають терпнути лапи – це може призвести до загибелі. Лебедям життєво необхідна водойма!

Після цієї розмови ми зателефонували до Наталії Залізняк. Жінка розповіла, що птах все ще в неї. На пропозицію Марата Литвиненка передати лебедя до його притулку господиня дала згоду.

-Я приїхав до Цвітянки і взяв лебедя. Він виявився ще пташеням – з хворими крилом і лапкою, – повідомив нас Марат Миколайович. Власник притулку є Почесним мисливцем – це звання отримав у 80-ті роки ХХ століття за внесок у розвиток Новозаводського господарства. Проте вже років 12 не полює, а намагається оберігати диких тварин.

Запитую, чи й лелек можна віддавати до притулку? Адже щоосені до нашої редакції пишуть і телефонують небайдужі люди, які переймаються долею буськів, що з якихось причин не відлетіли у вирій.

-І лелеки в мене вже були, – говорить чоловік. – Якось привезли мені гніздо разом з пташатами, що впали на землю. Виростив. Один лелека раз по раз до нас повертається. Спуститься на землю, ходить і собак дражнить, – сміється Марат Литвиненко.

В таку холодну пору особливо виявляється людяність. Не пройти байдуже мимохідь повз тих, хто слабший, хто в біді, – це нормально, це природньо, це те, що робить світ кращим і живить віру в добро та милосердя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram