Цьогорічну люту зиму важко пережити не лише людям, а і тваринам та птаству. Небайдужі мешканці та мешканки Пулинщини не проходять повз тих, хто потребує допомоги, їжі і тепла, рятують від холоду і голоду котів і собак. А також … лебедів.
У січні цього року ми розповідали історію порятунку лебедя в селі Цвітянка. Місцеві жителі помітили на скутій кригою водоймі безпомічного птаха, дістали його. Затим Наталія Залізняк і її чоловік Юрій прихистили пернатого гостя у себе в господарстві.
Раптом у лютому до нас зателефонував чоловік. Він розповів, що дізнався про лебедя і виявив бажання долучитися до його порятунку. Марат Литвиненко зазначив, що співпрацює з Житомирським центром захисту тварин, має на території Житомирського району приватний притулок для тварин і птахів. Тут на огородженій території мешкають косулі, лебеді, качки та інші жителі. Їдять з рук господарів, вільно пересуваються.
-Вони живуть без вольєрів. Для птахів є водойма, – зазначає Марат Миколайович. – Утримую їх власним коштом. Часто потрапляють до мене поранені і хворі, лікую їх. І зараз у мене мешкає лебідь. Торік їх було троє. Двоє потім полетіли, а один лишився. Таким птахам не можна сидіти в приміщенні, у них починають терпнути лапи – це може призвести до загибелі. Лебедям життєво необхідна водойма!
Після цієї розмови ми зателефонували до Наталії Залізняк. Жінка розповіла, що птах все ще в неї. На пропозицію Марата Литвиненка передати лебедя до його притулку господиня дала згоду.
-Я приїхав до Цвітянки і взяв лебедя. Він виявився ще пташеням – з хворими крилом і лапкою, – повідомив нас Марат Миколайович. Власник притулку є Почесним мисливцем – це звання отримав у 80-ті роки ХХ століття за внесок у розвиток Новозаводського господарства. Проте вже років 12 не полює, а намагається оберігати диких тварин.
Запитую, чи й лелек можна віддавати до притулку? Адже щоосені до нашої редакції пишуть і телефонують небайдужі люди, які переймаються долею буськів, що з якихось причин не відлетіли у вирій.
-І лелеки в мене вже були, – говорить чоловік. – Якось привезли мені гніздо разом з пташатами, що впали на землю. Виростив. Один лелека раз по раз до нас повертається. Спуститься на землю, ходить і собак дражнить, – сміється Марат Литвиненко.
В таку холодну пору особливо виявляється людяність. Не пройти байдуже мимохідь повз тих, хто слабший, хто в біді, – це нормально, це природньо, це те, що робить світ кращим і живить віру в добро та милосердя.
You cannot copy content of this page
