Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
Неділя, 3 листопада
icon clock08.06.2023
icon eye1640
ЛЮДИ НОВИНИ

У селі Веснянка прощалися з Героєм, який не дожив до свого 34-річчя шість днів…

Пулинська громада знову відчула біль втрати. 2 червня на Донеччині загинув 33-річний житель села Веснянка Артем Моськін. Він був морським піхотинцем і гідно захищав Україну від ворога.

Тіло молодого Героя привезли у Пулини 7 червня. У місцевому костелі ксьондз Руслан із рідними та вірянами провели поминальну релігійну службу. Потім траурний кортеж вирушив у село, де мешкав воїн. Дорога супроводжувалася живим коридором із мешканців В’язовця, Кошелівки та Веснянки, які ставали навколішки та встеляли шлях квітами.

У селі Веснянка біля дому Героя зібралися місцеві жителі, які прийшли попрощатися зі своїм односельцем. Крізь сльози розповідали, яким добрим і чуйним був Артем.

– Наш молодий воїн прожив коротке і непросте життя. Народився на Донеччині у Бахмуті, тоді ще Артемівську, – розповідає очільник Кошелівського старостинського округу Станіслав Климчук. – У 12 років втратив батьків та справжньою сім’єю для хлопця стали рідні тітки, які виховували його у любові та повазі до своєї країни. Навчався у Кошелівській школі. Більшу частину свого короткого життя Артем провів у нашому краї. Ні він, ні будь хто інший ніколи не могли уявити, що його серце зупиниться там, де народився. І так розпорядилася доля, що 7 червня ми проводжаємо його в останню земну дорогу, а 8 червня – у нього день народження, йому могло б виповнитися 34 роки.

Скорботна церемонія прощання відбувалася на кладовищі неподалік села Веснянка. Щирі співчуття рідним висловили голова Пулинської селищної ради Олександр Гаврилюк та староста Станіслав Климчук.

– Уся Пулинська громада співчуває та розділяє біль непоправної втрати разом із рідними і близькими нашого воїна, морського піхотинця, який міг би ще жити, якби росія не розв’язала цю криваву війну, – зазначив Олександр Гаврилюк. – Світла пам’ять і вічна слава Герою!

Пам’яті загиблого земляка…

6 червня до медіацентру «Вісті» завітала Віра Бабушко. Її серце крається від болю, адже страшна звістка надійшла з передової – загинув її племінник Артем Моськін. Разом з сестрою Галиною Мельничук виховували його, як рідного, з 12-річного віку, коли Артем залишився сиротою. Віра Миколаївна з болем у серці попросила опублікувати вірш, що надрукований у виданні «Духовність»:

– Цей вірш запав мені в душу. Я дуже хочу, щоб ті хто вважає, що військові воюють за гроші і не потребують допомоги (на жаль, і досі дехто так говорить) прочитали ці віршовані рядки. Так хочеться, щоб люди замислилися, як це важко кожного дня переживати за дитину, яка воює за кожного з нас, який невимовний біль – хоронити рідну людину, молодого хлопця, який не дожив до свого 34-річчя лише тиждень, – мовить Віра Бабушко. 

Я за тебе молилася, сину…

Кожен день я за сина молилась,

Порятунку для нього просила.

«Збережи, Боже, сина, благаю,

Я єдиного лиш його маю.

Він – моя дорогенька кровинка…

Збережи… збережи, Боже, синка».

Свищуть кулі… Снаряди… Гармати…

На колінах стоїть сива мати,

Наче чайка при битій дорозі…

Її серце – постійно в тривозі.

«Як там син? Що він їсть? Де ночує?»

Знов зв’язок обірвавсь… Він не чує,

Як у слухавку хлипає мати,

Бо вогнем поливають гармати.

Вся в сльозах, вона плаче і плаче,

Бо пів року вже сина не бачить.

…Сину мій! Дорогий мій синочку,

Я ж тобі вишивала сорочку.

Я ночами її вишивала

І гіркими слізьми гаптувала:

«Ти – мій син! Патріот Батьківщини.

Ти стояв на посту до загину.

Я горджуся тобою, мій сину!

Ти поліг у бою за Вкраїну».

Від біди аж посивіла мати,

Бо з війни не дождалась солдата.

Не вернувся додому – загинув.

…Я за тебе молилася, сину!

Галина Оліферчук,

Волинь

You cannot copy content of this page