5-6 л «життєвого соку» у кожному з нас і лише 0,45 л – для ближнього. 450 мл – об’єм, яким можна виміряти людську небайдужість, благородність, тиху, невидиму підтримку, занадто промовисту для порятунку життя. 450 мл червоних краплинок, здатних врятувати три долі водночас.
Напередодні свята людей із великим серцем, Всесвітнього дня донора крові, наша історія про відповідальність і людяність тих, хто без зайвих слів дарує іншим найцінніше – шанс на майбутнє. Про тих, хто за покликом серця та почуттям громадянського обов’язку допомагає рятувати життя. Про тих, чий фронт – донація крові.
Війна, яка увірвалася у наше розмірене буття, кривавим струменем омиває українську землю кров’ю наших Захисників і Захисниць, які щодня і щогодини борються за свободу. Ми не можемо усі бути на передовій, та усі безперечно зобов’язані зробити свій внесок у перемогу. Серед численних способів допомоги – організована та регулярна донація крові.
Головний спеціаліст відділу гуманітарного Пулинської селищної ради Георгій Андрійчук розповів, що від початку війни спільно з КНП «Лікарня» та командою Житомирського центру крові, завдяки силі людської доброти та взаємопідтримці мешканців Пулинського краю, вдалося організувати 11 донацій, до яких, за інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті громади, доєдналися понад 950 небайдужих сердець. Враховуючи медичні протипоказання, поділитися своєю кров’ю змогла 861 людина, задонативши 387 л багряної енергії життя, яка стала надією для понад 2500 людей.
– Земляки радо відгукуються на заклик про допомогу у потребі крові: хтось вперше, а хтось за доброю традицією. Серед найактивніших: освітяни, працівники підприємств, установ, організацій, зокрема Пулинської селищної ради, пожежно-рятувальної служби, РЕМу, газової служби, а також лікарі та медичний персонал, старости та депутати ради, працівники магазину «Аврора» та інших крамниць, колектив територіального центру комплектування та соціальної підтримки, директор і журналіст ТОВ «Редакція-медіацентр «Вісті» Денис Войтенко та небайдужі мешканці громади, – ділиться Георгій Андрійчук.
Понад чотири роки регулярно до донорських акцій долучаються і працівники Пулинської селищної ради. Вони усвідомлюють, що за хвилинами, проведеними у донорському кріслі, ховається можливість подарувати ще один день, ще один шанс нашим пораненим військовослужбовцям, постраждалим внаслідок обстрілів, пацієнтам після складних операцій та людям із тяжкими захворюваннями.
Для багатьох членів колективу (Наталії Якусевич, Сергія Мурзакова, Василя Владиченка, Бориса Оріховського, Катерини Черниш) здача крові стала доброю традицією. Хтось уперше наважився стати донором (Ірина Пех, Ірина Прохоренко, Наталія Зозуля, Світлана Щербач). Та для усіх разом – це чітка громадянська позиція, продиктована бажанням допомогти тим, хто цього потребує.
Проявом небайдужості до порятунку життя є донорство і для секретаря Пулинської селищної ради Олександра Лігути, який вже понад 20 років здає кров та за цей час долучився до близько 40 донацій. «Вістям» Олександр Михайлович розповів, що його донорський шлях розпочався з потреби у компонентах крові для батька та з роками продовжився. Зараз долучається до цієї благородної місії разом з колективом ради та переконує, що кожен, хто має можливість стати донором, може зробити свій внесок у порятунок людських життів.
– Звісно, хочеться, аби усі були здорові і найменше потребували медичної допомоги, а в разі необхідності – щоб отримували її в повному обсязі, у тому числі компонентами крові. Щоб співчуття і допомога іншим вкорінилися у свідомості громадян на усіх рівнях, – наголосив секретар Пулинської селищної ради.
Від початку повномасштабної війни донорство набуло особливого змісту і для начальниці відділу економічного розвитку та інвестицій Пулинської селищної ради Наталії Якусевич.
– Щоразу, здаючи кров, розумію, що десь є людина, якій вона допоможе одужати, повернутися до рідних, продовжити жити. У цьому і полягає головна цінність донорства, бо хоч нам і не під силу змінити цей світ, та точно під силу врятувати чиєсь життя. Своєю філософією донацій активно ділюся з друзями і колегами. Востаннє підтримувала коліжанку, яка здавала кров уперше. Виходить, у моїй скарбничці вже є 10 донацій. І це важливо, особливо для наших Захисників і Захисниць. Тішить думка, що частинкою себе ми можемо відплатити за їхні щоденні жертви задля кожного з нас, – ділиться пані Наталія.
Давньою мрією долучитися до донорського руху жила і начальниця відділу загальної та організаційної роботи Наталія Зозуля: «Довгий час мала протипоказання, а 18 травня 2026 року, під час крайньої виїзної заготівлі крові в громаді, вперше стала донором. Первинний страх і тривоги швидко змінилися усвідомленням важливості вчинку, бажанням допомогти іншим та надією бути причетною до порятунку чийогось життя. Особливо сьогодні, коли потреба у крові та її компонентах зросла в рази».
У час, коли новини часто приносять тривожні звістки, донори у нашій громаді, окрім іншого, ініціювали збір коштів, призначених за здачу крові (76,40 грн), на підтримку Збройних Сил України. Так, у 2025 році під час трьох добровільних донацій вдалося зібрати 9552,50 грн, які спрямували на потреби волонтерського осередку при Пулинському ліцеї. У благодійну скриньку під час крайньої донації, у травні 2026 року, зібрали 4438,50 грн та передали волонтерам Вацлавпільської гімназії для виготовлення маскувальних сіток.
Звичайно, допомагати можна по-різному, та найціннішою лишається допомога, яка народжується з сотень і тисяч добрих справ, здатних рятувати життя. Адже донорство – це не лише про кров, а й про добро і милосердя, яке живе у наших серцях. Вдячні кожному, хто обирає допомагати. Пам’ятайте: ваша кров може стати чиїмось «завтра».
You cannot copy content of this page
