Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
Понеділок, 22 кипня
icon clock30.06.2024
icon eye315
ЛЮДИ НОВИНИ

Поліглот і завзятий патріот: у Пулинах поселився колоритний переселенець

  1. Вже два роки у селищі Пулини мешкає Михайло Іванович Прикоп. Кожна його поява на ринку чи у центрі містечка викликає неабияке зацікавлення у місцевих жителів. Він часто одягає етнічне вбрання, яке не може не привертати увагу. Довідавшись, що він родом із Закарпаття, пулинці почали називати його «гуцул». Насправді ж, високий статний чоловік поважного віку – полковник військово-повітряних сил України у запасі та бойовий льотчик з 26-річним досвідом.

«Вістяни», самі того не знаючи, завітали до Михайла Прикопа напередодні його дня народження. 30 червня йому виповнюється 74 роки. Попри поважний вік Михайло Іванович має багато планів, як привести до ладу будинок та свою садибу, навіть викопав ставочок: «Запущу рибу та заведу качок. З літньої кухні зроблю сауну». Поки ж розвів курей, бо вважає, що жити у селі і не мати господарства, то гріх. На подвір’ї – новенька альтанка та молодий виноградник, на клумбах висіяна зелень (щоб заморозити та мати свіженьке взимку). Поки ж нічого не видає у високому усміхненому чоловіку бувалого офіцера – лише фуражка морпіха наводить на певні роздуми.

Завітавши до помешкання, увагу привертають військові атрибути, фото літаків, охайно розвішені вишиті вбрання, картини з гірськими краєвидами та різні цікаві дрібнички, про кожну з яких Михайло Прикоп може розповісти цікаву історію: «Цьогоріч на Великдень ходив святити паску у русинському (Прим. русини – українська етнічна група Закарпаття) національному вбранні, маю гуцульський костюм, нещодавно сам пошив українську вишиванку», – мовить пан Михайло.

Чоловік має доньку та сина, котрий є полковником ЗСУ. Дуже любить своїх трьох онучок. Проживає сам, бо кохана дружина Тамара, з якою прожив усе життя, через тяжку хворобу померла у 2017 році. Нині чоловік за нею дуже сумує.

У розмові ми дізналися, що народився та виріс Михайло Прикоп на Закарпатті – мультикультурному та поліетнічному регіоні. Про свою національність говорить, що він румун із Закарпаття та представник ромської національної меншини. Виріс у багатодітній родині, де є шостою наймолодшою дитиною. Коли хтось називає його «циганом», не ображається, бо і досі підтримує дружні відносини з бароном табору, котрий допомагає облаштовувати житло у Пулинах. Свого часу його двічі обирали депутатом Закарпатської обласної ради. На цій посаді всіляко добивався, щоб роми мали можливість отримувати освіту тією мовою, яку розуміють.

Михайло Прикоп закінчив Оринбургське льотне училище. Оскільки виріс у полієтнічному середовищі та ніс службу у різних куточках світу, військовий знає кілька мов. Серед них: французька, італійська, іспанська, чеська, угорська, румунська, словацька. Нині спілкується російською, але поступово освоює українську: «Шукаю вчительку, яка допоможе швидше перейти на українську», – жартує (або ж ні) Михайло Іванович.

Коли мова зайшла про професійну діяльність, Михайло Іванович дуже стисло розповів, що пройшов три війни. У 21 рік воював у В’єтнамі, у 22 – вже отримав першу нагороду «За бойові заслуги», якою і понині пишається найбільше, хоч відзнак має чимало. Далі на молодого льотчика чекало виконання поставлених завдань на ближньому Сході та в Афганістані. Двічі вимушено катапультувався з літака. У 2015 році у Краматорську отримав важку травму коліна, тому нині пересувається з паличкою.

Нинішню російсько-українську війну вважає страшним горем. «Придбав будиночок в Ірпені, мріяв про спокій. У перші дні повномасштабного вторгнення мій дім розбомбили, залишився без нічого. Тоді ж у 2022 році випадково натрапив в Інтернеті на оголошення про продаж будинку в Пулинах. Зацікавився та приїхав. Хоч будинок старенький та потребує ремонту, вирішив, що залишуся у цьому мальовничому селищі, щоб просто жити. Багато років мого життя – це гул аеродромів та міська метушня, а тут – тиша і спокій».

За два роки Михайло Прикоп освоївся у Пулинах, знайшов друзів, познайомився з селищним головою та волонтерами. «Мені дуже подобаються пулинці – це добрі та працьовиті люди. Дякую селищному голові Олександру Гаврилюку, що послухав та допоміг підсипати дорогу, щоб я міг дістатися до будинку. Ще мені дуже допомагає родина Олександра Лисюка, саме він допоміг провести воду до оселі».

Оскільки Михайло Іванович проживає у Заповіті, він переймається проблемами його мешканців: «Тут є великий гарний клуб. Дуже хотілося б, щоб для людей організували цікаве культурне дозвілля: пограти у більярд, шахи, разом поспівати чи послухати пісень. Ще через пресу хочу достукатися що місцевої влади, щоб нарешті поставили трубу на перехресті Котляревського, 2. Мені шкода, що людей постійно затоплює навесні», – розповідає про наболіле пан Михайло.

Розговорившись, Михайло Іванович показав свою гордість – парадну військову форму з орденами та шевронами Збройних Сил України. Чоловік береже її, як зіницю ока: «Одягаю її в особливий для мене день – 24 серпня. Я був присутній на тому важливому засіданні, коли підписували Акт про проголошення Незалежності України», – поділився з журналістами Михайло Прикоп. Чоловік переймається долею України та молодими хлопцями, що її захищають, тому передає кошти до Пулинського волонтерського осередку та відвідує благодійні заходи.

Під час спілкування кілька разів спадало на думку, що попри виклики долі наш співрозмовник не втратив оптимізму та жаги до життя. А ще Михайло Іванович здивував незвичним, як для військового, хобі, адже чоловік обожнює готувати. Спеціально для пулинських журналістів він приготував «гуляш по-угорськи (мадярськи)» та пригостив подарунком від брата – саморобним молдавським коньяком з дерев’яної діжки.

– Такий смачний гуляш спробував вперше. Отож, не втримався і попросив рецепт для наших читачів, – розповідає Денис Войтенко. – Михайло Іванович розкрив секрети страви, яку любить з дитинства. Отож, для приготування знадобиться пів пляшки олії, багато цибулі, морква, болгарський перець, шампіньйони, курятина та домашня ковбаса.

М’ясо та порізану великими шматками домашню ковбасу (Михайло Іванович робить ковбасу сам або ж купує сиру у магазині) слід тушкувати окремо, а крупно нарізані овочі з олією тушкувати у глибокій скороводі, додавши сіль та кубик «галини-бланки». Коли м’ясо приготується, додати його разом з бульйоном до підливи з овочів і готувати ще декілька хвилин. Повірте, це дуже смачно!

Колектив медіацентру«Вісті» щиро вітає Михайла Івановича з днем народження. Бажаємо міцного здоров’я, здійснення усіх задумів, щасливого та активного довголіття під мирним небом України!

Марія Мосійчук

фото Дениса Войтенка

You cannot copy content of this page