Під час стресових ситуацій кожен/кожна реагує по різному на події навколо, а от творчі особистості пишуть картини, вірші, пісні, створюють мелодії. Серед них вчитель української мови і літератури, поет та автор кількох збірок поезій Михайло Плосковітов. Його легендарний твір «У свята» став популярним у мистецьких колах. Зворушливі слова про солдатів в окопах на Різдво – кладуть на музику і вони звучать по-особливому наче гімн життю, заради якого усі мають згуртуватися і разом наближати Перемогу, ні на мить не забуваючи про тих, хто на передовій.
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні,
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух.
Бо у прийдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Які свята без батька, сина, друга?..
Які свята, коли іде війна?
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не виголошуй тостів надто пишних,
А помолись за мертвих і живих.
Наш талановитий і хоробрий земляк після повномасштабного вторгнення став частиною тероборони краю, а згодом вирушив на східні рубежі країни. Він не з переказів чи відео у телевізорі або соцмережах знає що таке справжня війна.
Нині Михайло Плосковітов знову працює у Пулинському ліцеї та прищеплює дітям любов до рідної мови і літератури. У вільні хвилинки згадує побратимів, пережиті ситуації, бере до рук записника та починає рифмувати поетичні рядки, в яких оживає біль душі за Україну та кожного/кожну, хто боронить її незалежність на передовій.
Напередодні нового 2024-го року з-під пера поета народився новий вірш «У ніч рідзвяну». Читаючи його, рука мимоволі тягнеться до телефону, щоб донатити, і серце молиться за усіх, хто виборює мирне майбутнє рідної країни.
Снігу, снігу мете, засипає,
Розгулялась на Сході зима.
Де ж ти ходиш, Святий Миколаю?
Чи до нас і дороги нема?
Тиша ввечері стане в окопі,
Чай холоне і пахне кутя.
Дядько Коля в буржуйці розтопить,
Щоб за день просушити взуття.
Хтось із хлопців домівку згадає,
Хтось із кварти сьорбає питво.
Дядько Коля нам – за Миколая–
Розповість про Христове Різдво,
Про Марію, про зірку на небі,
Пастухів, що вклонились Христу…
Дядько Коля, мов той превелебний,
Прочитає молитву просту.
Стане тихо у ніч, у різдвяну,
Наче янгол прийшов з давнини.
Світле Свято й в окопі настане,
Ніби зовсім немає війни…
You cannot copy content of this page
