Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
П`ятниця, 4 жовтня

Пулинський поет Михайло Плосковітов пише вірші про війну з власного досвіду

Під час стресових ситуацій кожен/кожна реагує по різному на події навколо, а от творчі особистості пишуть картини, вірші, пісні, створюють мелодії. Серед них вчитель української мови і літератури, поет та автор кількох збірок поезій Михайло Плосковітов. Його легендарний твір «У свята» став популярним у мистецьких колах. Зворушливі слова про солдатів в окопах на Різдво – кладуть на музику і вони звучать по-особливому наче гімн життю, заради якого усі мають згуртуватися і разом наближати Перемогу, ні на мить не забуваючи про тих, хто на передовій.

Коли вночі у дім, квартиру, хату

Прийде Різдво, ялинка і вогні,

Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,

Який в окопі мерзне на війні.

Який своє Різдво зустріне в полі

Під кулі свист і вітру коляду…

Хай спогад твій йому тамує болі,

Хай щира згадка піднімає дух.

Бо у прийдешнім році щастя й туга

Змішались в датах, цифрах, іменах…

Які свята без батька, сина, друга?..

Які свята, коли іде війна?

І в час, коли годинник цокне в тиші

Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…

Не виголошуй тостів надто пишних,

А помолись за мертвих і живих.

Наш талановитий і хоробрий земляк після повномасштабного вторгнення став частиною тероборони краю, а згодом вирушив на східні рубежі країни. Він не з переказів чи відео у телевізорі або соцмережах знає що таке справжня війна.

Нині Михайло Плосковітов знову працює у Пулинському ліцеї та прищеплює дітям любов до рідної мови і літератури. У вільні хвилинки згадує побратимів, пережиті ситуації, бере до рук записника та починає рифмувати поетичні рядки, в яких оживає біль душі за Україну та кожного/кожну, хто боронить її незалежність на передовій.

Напередодні нового 2024-го року з-під пера поета народився новий вірш «У ніч рідзвяну». Читаючи його, рука мимоволі тягнеться до телефону, щоб донатити, і серце молиться за усіх, хто виборює мирне майбутнє рідної країни.

Снігу, снігу мете, засипає,

Розгулялась на Сході зима.

Де ж ти ходиш, Святий Миколаю?

Чи до нас і дороги нема?

Тиша ввечері стане в окопі,

Чай холоне і пахне кутя.

Дядько Коля в буржуйці розтопить,

Щоб за день просушити взуття.

Хтось із хлопців домівку згадає,

Хтось із кварти сьорбає питво.

Дядько Коля нам – за Миколая–

Розповість про Христове Різдво,

Про Марію, про зірку на небі,

Пастухів, що вклонились Христу…

Дядько Коля, мов той превелебний,

Прочитає молитву просту.

Стане тихо у ніч, у різдвяну,

Наче янгол прийшов з давнини.

Світле Свято й в окопі настане,

Ніби зовсім немає війни…

You cannot copy content of this page