Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
Вівторок, 10 грудня

«Моя велика родина – 7 собак і 25 котів»: історія людяності зооволонтерки Ірини Зигало, яка у своєму домі створила притулок для тварин

Повномасштабне вторгнення змінило життя українців та показало, як кожна і кожен із нас можуть допомагати один одному. Тисячі людей тікали від обстрілів та знаходили нові домівки у більш безпечних областях України. Схожа доля торкнулася і тварин. Багато воїнів та волонтерів сприяють евакуації собак і котів в інші регіони.

Серед тих, хто під час війни активно опікується чотирилапими друзями, – мешканка Пулинської громади Ірина Зигало, будинок якої став оселею для кількох десятків беззахисних і залишених напризволяще мурчиків. Як зооволонтерка дає раду такій кількості хвостатих підопічних – читайте у спецматеріалі нашого журналіста.

Пані Ірина почала жити у селі Зелена Поляна Пулинської громади у 2009 році. Приїхала сюди з Луганщини.

– Значну частину життя провела на Донбасі. Потім вирішила приїхати у село, де жила моя мама, – розповідає пані Ірина. – Одного разу побачила біля автобусної зупинки кілька кошенят, яких хтось лишив. Беззахисні клубочки повзали по дорозі та жалісно муркотіли, наче прохали людей проявити добродушність та врятувати від голодної смерті.

Коли через деякий час жінка повернулася, щоб їх забрати, то на зупинці панувала мертва тиша.

– І тоді вирішила, що більше не допущу таких ситуацій і буду рятувати бідолашних тваринок, – мовить зооволонтерка. – З того часу не можу пройти повз, якщо бачу котика чи собачку, які блукають вулицею села чи селища без господарів. Хочу їх нагодувати та допомогти.

Більшість знайд жінка забирає до себе додому на перетримку. Хворих тваринок лікує, виходжує та знаходить для них нових хазяїв чи господинь через соцмережі або інших волонтерів і волонтерок. Так, за півтора року великої війни завдяки Ірині новий дім мають понад десять котів і собак. Їхні господарі приїздять у Зелену Поляну з різних міст і селищ, у тому числі з Києва.

Щасливий песик із притулку Ірини Зигало має нового господаря

Моя велика родина – 7 собак і 25 котів. Усіх знаю поіменно, – каже господиня та починає називати своїх підопічних: Мурка, Матільда, Бакс, Вася, Масік, Персей, Живчик, Рижик, Пушинка, Сніжана, Нюша, Серафіма, Елізабет, Віолка, Ростик, Ельза, Мальвіна, Стефанія, Сіма, Соня, Бекса, Есмеральда, Кнопа, Мухтар…

Допомагають опікуватися тваринами дочка Вікторія та сестрички-волонтерки з Пулин Марія і Мирослава Нестерчуки, які організовують збори коштів на корм і лікування тваринок. Також є підтримка від зоозахисниць з Житомира Лариси Федоренко та Юлії Невмержицької, Олени Коржос з Ємільчине, Тетяни з Соколова, Наталії Маліновської.

– Котикам і собачкам треба чимало корму на день, ще й варто оплачувати їхнє лікування та стерилізацію. На усе це потрібні кошти. Добре, що є багато людей, яким небайдужа доля тварин, – зазначає пані Ірина. – Хочу вас познайомити з собакою Ліндою. Вона з’явилася у мене у 2022 році. Тривалий час блукала по селі, не йшла до рук. А потім прикормила її і теж поселила у своєму міні-притулку.

Нещодавно Лінда відв’язалася та побігла з дому. Сім’я зооволонтерки довго шукала собаку. Знайшли надвечір і у неї була зламана лапа. Жінка терміново відвезла травмовану тварину у Житомир до ветеринарної приватної клініки та прооперували. Лікування обійшлося у 10 тисяч гривень. З оплатою допомогла міжнародна (Шведська) зоозахисна волонтерська організація Paws of Peace.

У селі, в якому мешкає Ірина Зигало, не усі в захваті від її притулку та не розуміють навіщо жінка тримає стільки тварин у своїй оселі. Дехто з односельців навіть поскаржився у старостат.

– Цього літа отримали скаргу від сусідів пані Ірини, – розповідає очільниця Зеленополянського старостинського округу Марія Поліщук. – Люди, які живуть поруч, нарікають, що коти, коли виходять на двір, то біжать на їхню територію. Ми сходили до Ірини Зигало. Усі котики знаходяться в її будинку, а собаки – на прив’язі. Більше скарг не було.

Дуже люблю тварин і серце крається, коли бачу беззахисних і голодних. Як їм не допомогти?! Не розумію людей, які можуть лишити напризволяще своїх улюбленців, – зазначає пані Ірина. – Хай як би там до мене ставилися односельці, але я буду і далі рятувати усіх котиків та собачок і закликаю це робити інших. Проявляймо людяність та разом змінюймо цей світ на краще!

You cannot copy content of this page