У жителя селища Пулини Ростислава Денисюка за плечима понад чверть століття служби у пожежно-рятувальній частині, а вдома – 27 років сімейної історії, троє дітей і маленький онук, який уже знає дорогу до пожежної частини дідуся. Про роботу та родину пожежник розповів пресслужбі Головного управління ДСНС в Житомирській області.
Ростислав Денисюк – пожежний-рятувальник 27-ї державної пожежно-рятувальної частини. За роки служби виклики були різними: палаючі будинки й господарські споруди, пожежі на відкритих територіях, ситуації, коли людям терміново потрібна допомога. За кожним повідомленням – невідомість і необхідність діяти швидко.
Найважчим у роботі вважає дорогу до місця виклику, коли знаєш: десь на тебе вже чекають і кожна хвилина має значення. А найбільше задоволення приносить момент, коли вдається врятувати людину.
Та після чергувань і тривожних викликів є місце, куди він завжди повертається, – додому. З дружиною Оленою вони разом уже 27 років. Познайомилися ще зовсім юними на шкільному вечорі, хоча навчалися у різних школах. Ростислав пригадує, що його одразу підкорили її доброта, цілеспрямованість і готовність не боятися ризикувати.
За роки служби Олена звикла до особливого ритму їхньої родини. Вона розуміє, що чоловіка можуть викликати будь-коли – у вихідний чи свято. Вона чекає, підтримує і піклується.
У Ростислава та Олени троє дітей: Сергій, Ольга та Єва.
Зі старшим сином Сергієм у тата є спільне захоплення – риболовля. Це можливість побути разом, поговорити і хоча б ненадовго відкласти щоденні справи. А одна з теплих сімейних згадок – спільна поїздка на море під час відпустки.
Єва – активна татова помічниця. Любить танці, а коли справа доходить до домашніх завдань, особливо математики, на допомогу приходить тато.
Ростислав уже встиг приміряти й ще одну важливу роль – дідуся. Його трирічний онук приходить до нього в пожежну частину. Для малого це місце, де працює дідусь, де стоять великі пожежні автомобілі й служать люди, якими хочеться захоплюватися.
Та найбільше наш герой цінує прості сімейні моменти. У їхньому домі є традиція: на дні народження, Різдво та інші великі свята збирати за одним столом усю родину. Приходять діти, запрошують батьків – і дім наповнюється розмовами, сміхом та відчуттям, що всі свої поруч.
Своїм дітям Ростислав насамперед хоче передати те, що для нього самого має найбільшу цінність, – чесність і людяність. Бо професія може навчити витримці та сміливості, але саме родина вчить залишатися людиною.
А сьогодні його найбільша мрія дуже проста і водночас спільна для мільйонів українських батьків – щоб закінчилася війна.
Щоб діти більше не здригалися від повітряних тривог. Щоб їхні думки були про навчання, танці, риболовлю, море і родинні свята. Про звичайне дитинство, в якому не потрібно боятися. Бо надзвичайний батько – це не лише рятувальник, який поспішає на допомогу іншим. Це чоловік, якого чекають зі служби, тато, який сідає поруч розв’язувати математику, і дідусь, до якого із захопленням приходить онук. Це людина, для якої найбільше щастя – знати, що його рідні поруч і в безпеці.
You cannot copy content of this page
