Згасли надії рідних і близьких: Пулинська громада оплакує загибель двох молодих воїнів
Є звістки, які приходять із запізненням, але назавжди змінюють життя… Є очікування, яке триває місяцями й роками… Кожен телефонний дзвінок змушує завмирати серце, а кожна новина залишає маленьку надію. Саме так жили родини двох наших земляків – Віталія Саламатова із Пулин та Олександра Власенка із Буряківки.
Сьогодні усе змінилося навіки… Цього чорного понеділка Пулинська селищна рада повідомила одразу дві трагічні звістки – підтверджено загибель Захисників України Віталія Саламатова та Олександра Власенка, які тривалий час вважалися зниклими безвісти.
Віталій Саламатов народився 11 травня 1990 року та проживав у селищі Пулини. Військову службу проходив у військовій частині А04007, мав звання солдата, виконував обов’язки навідника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.Віталій Дмитрович загинув 30 травня 2024 року, захищаючи Україну від російських загарбників, її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Понад два роки його рідні жили в очікуванні. Та тепер замість надії залишився біль утрати й пам’ять про людину, яка віддала життя за Україну.
Олександр Власенко народився 27 липня 1986 року, проживав у селі Буряківка. Проходив службу у військовій частині А4955, мав звання солдата, був вогнеметником 3-го вогневого взводу роти РХБЗ. Його життя обірвалося 17 лютого 2025 року внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Срібне на Покровському напрямку. І знову – тривале очікування, невідомість, молитви та віра рідних. Віра, яка не дозволяла поставити крапку, поки не було остаточної звістки. Тепер вона змінилася гіркою правдою.Двоє чоловіків… Дві родини… Дві історії, які назавжди вписані в історію нашої громади. Їх об’єднала не лише військова служба і боротьба за Україну, а й страшна доля – довгий час їхні близькі не знали, де вони і що з ними сталося. Найважче у такому очікуванні – не мати відповіді. Найстрашніше – зрештою її отримати.
Віталій Саламатов та Олександр Власенко віддали найдорожче – власні життя. Вони залишили після себе не лише біль рідних, а й приклад мужності, відданості та жертовності заради України.
У цей день кожен схиляє голову у скорботі перед пам’яттю Захисників і висловлює щирі співчуття їхнім родинам. Немає слів, здатних втамувати цей біль… Але є пам’ять, яку неможливо знищити. Ми пам’ятатимемо тих, кого чекали. Тих, на кого сподівалися. Тих, хто так і не повернувся додому.
Про час та місце зустрічі Героїв, а також поховання буде повідомлено додатково.
Вічна та світла пам’ять Захисникам України!
