Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
Понеділок, 22 кипня

Як адаптуватися родинам ВПО та вирішувати мовні конфлікти у дитячому колективі: інтерв’ю з психологинею Іриною Боровою

Якщо раніше російська мова сприймалася, як щось звичне та навіть «модне» з початком війни в Україні ситуація дещо змінилася. Після повномасштабного вторгнення ворога, величезну кількість людських смертей, руйнувань та горя, що приніс російський народ на нашу землю, у багатьох українців все, що пов’язано з культурою держави-агресорки викликає не сприйняття та злість. Часто навіть дорослі конфліктують з внутрішньо переміщеними особами через російську мову, але набагато важче порозумітися дітям, бо ж вони можуть сприймати переселенців, як росіян. Про одну з таких конфліктних ситуацій у дитячому колективі стало відомо нашій журналістці. Що з цим робити та як запобігти непорозумінням, ми шукали відповіді під час інтерв’ю з психологинею Іриною Боровою.

Для початку варто наголосити, що наша експертка Ірина Борова не з чуток знає, як ВПО адаптуватися, переїхавши в україномовний регіон. Через збройну агресію росії у 2014 році вона покинула рідний Луганськ та разом з родиною приїхала до Житомира: «Тоді кожен робив свідомий вибір. Дехто з моїх колег виїхали до росії, я ж хотіла жити і працювати в Україні. Зараз відбувається те ж саме, якщо переселенці чи ВПО, маючи можливість жити у росії, залишилися в Україні, у більшості вони займають проукраїнську позицію».

Ірина Борова має дві вищі освіти: юридичну та психологічну. Працює психологом вже більше 17 років. Довгий час працювала у Луганському центрі реабілітації дітей з інвалідністю, затим у ГО «Я мама», БФ «Місія в Україну», з 2023 року і нині – психологиня Житомирського громадського центру БО «МБФ «Місії самарян в Україні», співпрацює з Пулинським громадським центром, де за потреби надає фахову психологічну підтримку, усім, хто звертається. Також Ірина Борова закінчила Український інститут психічного здоров’я при Львівському католицькому університеті, де здобула спеціальність «Когнітивно-поведінкова терапія». Нині психологиня надає фахові консультації у цьому напрямку.

– Пані Ірино, як комунікувати родинам ВПО в україномовних регіонах, щоб їх розуміли та належно сприймали? Чи має пояснення той факт, що багато українців негативно ставляться до всього російського у тому числі і мови?

– З початком повномасштабного вторгнення багато речей, які раніше ми не схвалювали, нині – це нормальна реакція на ненормальні обставини, бо російська армія на українській землі – агресор, бо через них гинуть люди. Зараз нелюбов до всього російського дає нам сили триматися. Знаю багато прикладів, коли з цієї причини люди свідомо відмовляються від російської мови. Але усі ми різні, а тому діти і більш вразливі дорослі можуть тривалий час перебувати у стресі. У цьому стані людині не до змін, бо відмовитися від звичної мови спілкування це – додатковий стрес. Якщо внутрішньо переміщені особи, дорослі чи діти, мають складнощі в адаптації та тривалий час перебувають в емоційному дискомфорті їм варто звернутися до психолога.

– Чи правда, що дітям набагато важче почати розмовляти українською? Чому так відбувається?

– Можу відповісти з власного досвіду. Минуло кілька років поки мій молодший син у школі та зі своїми друзями почав розмовляти українською. Діти можуть мати бар’єр через небажання виглядати смішно. Це так само, як дорослим в один момент перейти на англійську чи польську, коли раніше цими мовами зовсім не спілкувалися. Ще важливо зрозуміти, коли дитина відчуває посилену увагу до того, чому вона не хоче розмовляти українською, вона сприймає це як тиск. Якщо наказувати та змушувати не розмовляти російською, ці дії можуть викликати внутрішній протест. Вмикається своєрідний спосіб захисту і дитина таким чином відстоює свої межі.

– Як батьки мають пояснити дітям, чому дехто з оточуючих може болісно реагувати на російську мову, адже багато хто з них через росіян втратили найрідніших людей?

– Нашим дітям нині найважче, вони змушені жити у важкому воєнному сьогоденні. Вони знають, що росіяни вороги і також зляться на них. Коли будь-хто переживає сильні емоції, ту саму злість, його здатність критично мислити наче вимикається, і людині потрібно, перш за все, стишитися, щоб включити її. Діти часто гарячкують та вдаються до необачливих вчинків через поспішні, емоційно заряджені висновки. Для порозуміння варто тренувати навичку заспокоюватися та розв’язувати конфліктні питання вже на «холодну голову». Батьки діток, що переїхали з переважно російськомовних регіонів, зроблять добру справу, якщо будуть відкриті до будь яких питань своїх дітей, в тому числі: «почему я должен/-на говорить по-украински?». Ситуації в дитячих стосунках можуть виникати всілякі, як приємні, так і не дуже. Добре пояснити дітям, чому російська мова зараз може бути для когось неприйнятною, і навіть ранити.

– Порадьте, будь ласка, як вчителям чи вихователям, налагодити дружні стосунки у дитячому колективі, щоб не виникало непорозумінь через російську мову.

– На процес адаптації дитини у новому колективі впливає багато чинників. Є розділення на відповідальність більшості (класу), але є відповідальність і самої дитини. Вчителі мають зняти надмірну увагу з мовного питання і зосередитися на інших рисах дитини. Якщо учні говорять, що спілкуватися їм було б легше і приємніше українською, а вчителі хвалять за маленькі успіхи, з часом дитина зрозуміє, що її не примушують, а заохочують розмовляти українською. Не останню роль тут грає і більший емоційний комфорт самої дитини, бо через це у неї з’являються певні переваги – більше друзів, участь у різних заходах тощо.

– Як можна запобігти конфліктним ситуаціям, коли у класі чи у дошкільному закладі освіти з’являється нова дитина, що приїхала з російськомовного регіону?

– Ставити за мету «запобігання конфліктам», то є надвисокий стандарт. Конфлікти та непорозуміння все рівно будуть. Це нормально. Але добре, якщо конфліктні ситуації знаходяться під контролем та сторони можуть їх урегулювати. Вчителі мають поінформувати батьків про нову дитину в класі, щоб батьки, у свою чергу, могли про це говорити з дітьми. Варто пояснити, що дівчинка чи хлопчик були змушені переїхати через небезпеку. Варто зазначити: якщо дитина розмовляє російською, це не означає, що її родина підтримує росію, просто у її регіоні чи у родині так було прийнято спілкуватися. Також можна разом з дитиною поміркувати, як допомогти новому однокласнику швидше освоїтися та вивчити українську мову. До прикладу, можна порадити якийсь мультик, подарувати книгу, пограти у цікаву гру. Часто діти знають українську, але через соціальну тривогу чи мовний бар’єр не наважується нею розмовляти.

– Як діти можуть толерантно висловити своє негативне ставлення до російської мови, щоб не виникло конфліктної ситуації?

– Добре, коли ми вчимося висловлювати своє незадоволення у прийнятний спосіб. І перше тут – це говорити, що щось не подобається. Але говорити, не ображаючи саму людину, дорослого чи дитину. Бо тоді вже навряд чи у нас вийде порозумітися, і мало шансів на те, що наш співрозмовник захоче спробувати говорити українською. А нам всім цього дуже хочеться, чи не так?

Розмову вела Марія Мосійчук

 

You cannot copy content of this page