У п’ятницю, 6 листопада, селище Пулини облетіла сумна звістка про те, що напередодні ввечері раптово помер пенсіонер Віктор Максимович Сапонюк. Його тіло виявив на подвір’ї сусід, що проходив повз.
Ровесники померлого щиро співчувають родині та згадують життєвий шлях Віктора Максимовича, який за 38 років праці спеціалістом заслужив повагу та авторитет серед земляків.
– Віктор Сапонюк народився 7 лютого 1953 року у селі Швайківка Бердичівського району. Після 10-річки навчався у Білоцерківському сільгоспінституті, по закінченню якого у 1975 році по направленню прибув у Кошелівку, де працював зоотехніком у колгоспі до 1978 року з невеликою перервою на службу в армії, – розповідає товариш Віктора Сапонюка Іван Тимощук. – Відмінні знання справи, спокійний характер, вміння ладити і вирішувати складні питання в колективі підняли авторитет молодого спеціаліста, адже нетельне господарство, де працював Віктор Сапонюк, давало щорічно тисячі молодих породних корів для господарств нашого та інших районів.
Як енергійного, молодого, ідейного організатора Віктора Сапонюка запросили на посаду другого секретаря РК ЛСМУ. Через чотири успішні роки – нове підвищення – інструктор райкому, ще через чотири роки – заступник голови райагропрому, де ще через п’ять років застав розпад Радянського Союзу. Скрізь – робота з людьми, скрізь – повага і авторитет.
Хтось скаже: партійний служака, але в усі часи мудрі спеціалісти були в авторитеті. Тож після політичних реформ у 1991 році Віктор Максимович почав працювати головним зоотехніком, потім заступником голови КСП «Зоря Полісся», звідки у 2000 році – знову обіймає посаду заступника начальника районного АПК, а із 2008 року і до виходу на пенсію у 2013-му – був заступником голови райдержадміністрації.
За всі роки роботи – безліч Подяк і повага від колег, друзів, співробітників і земляків, адже у будь-якій установі відповідальність і тягар роботи – на заступниках.
Віктор Максимович, одружившись у Кошелівці із Галиною Новаківською із с. Веснянка, створив міцну та надійну сім’ю. Подружжя виховало двох синів Віталія і Миколу, дали їм добру освіту, подружили.
Життя пролітає наче мить. І от, не так давно, на жаль, дружина Віктора Сапонюка – Галина Іванівна – померла понад п’ять років тому.
Віктор Сапонюк через усе своє життя власними справами, добрим серцем, вчинками, проявами як спеціаліст, чоловік, батько, дідусь проніс образ порядності. При зустрічі від нього віяло теплом, приємна усмішка схиляла на дружню розмову, в якій проявлялась мудрість, скромність, стриманість, обізнаність обговорюваних питань, без підвищених тонів, поганих слів чи образ.
Раптова смерть, гіркота втрати доброго, надійного друга, який ніколи не підводив, лягає важким тягарем у серцях всіх, хто знав, спілкувався, працював, дружив із Віктором Максимовичем.
У суботу, 7 листопада, рідні, близькі, друзі, колеги провели в останню дорогу Віктора Сапонюка, якого похоронили на цвинтарі села Веснянка біля дружини Галини Іванівни.
– Вічна пам’ять і Царство Небесне Тобі, вірний Друже, – каже Іван Тимощук. – Всім, хто знав і пам’ятає Віктора Сапонюка, прохання – пом’янути його добрим словом і щирою молитвою.
Щирі співчуття родині висловлюють Г. С. Андрійчук, В. В. Бабушко, І. В. Грибан, М. П. Захарчук, С. Й. Карпінський, В. М. Козачок, А. П. Липко, Д. Д. Люшненко, Ф. М. Маліновський, О. Л. Талько, І. Д. Тимощук.
You cannot copy content of this page
