19 листопада у с. Кошелівка відбулося прощання з молодим захисником Олегом Сорочинським, життя якого обірвалося 12 листопада під час виконання бойового завдання у м. Бахмут Донецької області. Підтримати та розділити біль згорьованої матері та братів загиблого військового прийшло усе село. Своє молоде, безневинне життя Герой поклав на захист України, за свободу кожного з нас…
До місця вічного спочинку загиблого старшого оператора 1 відділення протитанкових керованих ракет, старшого солдата 22-річного Олега Вікторовича Сорочинського разом зі згорьованою мамою Галиною та братами Сергієм та Олександром провели його рідні, побратими, друзі, однокласники, вчителі, керівництво громади, військові, односельці… Пекучий біль переповнював серця усіх, хто знав Олега – щирого, доброго, чесного, життєрадісного… Його останню дорогу встеляли квітами, безутішні, щирі сльози за молодим патріотом своєї землі, здавалося, текли рікою…
Поминальну панахиду у рідній домівці воїна провів настоятель Пулинського храму Святого Миколая Сергій Янчук. Отець закликав молитися за упокій душі вбитого воїна Олега Сорочинського і зробити усе можливе, щоб його смерть не була даремною. Для цього українці повинні пам’ятати, якою ціною виборюється мирне небо: «Нам усім потрібно об’єднатися і відмовитися від усього російського: мови, віри і будь-яких зв’язків», – промовив Сергій Янчук.
– Важко, біль у серці, слів не вистачає, дуже шкода Олега, – усі як один, плачучи, мовили друзі загиблого. – Він був щирим та доброзичливим, умів розрадити та підтримати, ми завжди пам’ятатимемо Олега, який мав світлу душу.
На кладовищі відбувся скорботний мітинг. До присутніх звернулися староста Станіслав Климчук, голова Пулинської селищної ради Олександр Гаврилюк та очільник військової установи Євгеній Молочківський. У кожному їх слові вчувався невимовний жаль, адже неймовірно важко говорити прощальні слова, проводячи в останню дорогу 22-річного юнака. Неможливо підібрати слова, щоб полегшити горе матері, яка втратила наймолодшу свою кровинку.
– Олег прожив коротке, але разом з тим насичене життя. Школа, армія, а далі – війна. У свої 22 він воював у найгарячіших точках, таких як Лисичанськ та Бахмут. Там він бачив страшне зло та безчинства ворога і боровся, щоб це зло не прийшло у домівки його рідних і кожного із нас, – розповідає про загиблого земляка очільник Кошелівського старостату Станіслав Климчук. – Щиро співчуваю родині нашого Героя Олега, у їхніх серцях назавжди залишиться пекучий біль утрати близької людини. Односельці повинні пам’ятати Олега Сорочинського, який до останнього подиху захищав кожного з нас від жорстокого ворога. Невдовзі вулиця, по якій Олега провели в останню земну дорогу, буде носити його ім’я. Ще одна вулиця буде перейменована на честь загиблого Олександра Ковнацького – це найменше, що ми можемо зробити вшановуючи наших загиблих воїнів. Слава Україні та вічна пам’ять Олегу Сорочинському.
Молодий військовий відійшов до Небесного війська, але він і далі житиме у серцях своїх рідних та у пам’яті усіх, хто його знав. Жорстока кривава війна забирає найкращих синів України. Олег Сорочинський вірив у Перемогу і відчайдушно боровся з ненависним ворогом. У телефонних розмовах з рідними та друзями Олег вселяв оптимізм, що хоробрі воїни Збройних Сил України неодмінно виженуть загарбників з української землі. Віримо, що зовсім скоро так і буде, що за сльози безутішних українських матерів народ-убивця буде довго та болісно страждати…
Царство Небесне, світла та вічна пам’ять Герою. Нехай Всевишній дасть сил рідним жити далі під мирним небом вільної України, адже саме за це Олег Сорочинський поклав своє молоде життя.
You cannot copy content of this page
