Нарешті літо прийшло до нас зі своїми сонячними ранками та теплими ночами. Ми з нетерпінням чекали літніх канікул, щоб набратися нових сил, відпочити від уроків та завдань. Але літо без пригод та мандрівок, хіба це літо?
Звичайно, що ні! Тому в один чудовий день наш клас вирушив у похід з ночівлею в наметах до Яснополянського ставка. Турботи по збиранню наплічника, необхідних речей у поході, ковдр, посуду відійшли на другий план, коли ми опинилися на березі ставка, в затишному місці. Емоції переповнювали кожного з нас.
Спочатку ми розбили табір, поставили намети та розташували польову кухню. Хлопці з Михайлом Аркадійовичем заготовили та привезли дрова на кухню та для вечірнього вогнища.
У перший день нашого походу Микола Опанащук розповів нам про те, як добувати та очищувати води в природі, якими способами ефективно це робити. Наш класний керівник провів майстер-клас із в’язання туристичних вузлів і ще ми дізналися, де і як їх можна використовувати в повсякденному житті.
Вечерю готували всі разом: мили казани, чистили картоплю, смажили м’ясо. Їжа на природі була надзвичайно смачною, адже поради та настанови приготування страв ми отримували від справжнього майстра Миколи Опанащука.
Купалися в ставку, співали, розповідали історії… А потім було вечірнє вогнище. Спів птахів, запах диму, імпровізовані танці.
Тепла літня ніч не відпускала, від позитивного настрою зовсім не хотілося спати. Тож хтось уклався о третій ночі, а хтось, і примусово. Ранок почався з креативного підйому – Михайло Аркадійович не дав нам довго поспати. «Помстився» за довге вовтузіння в наметах, тож о сьомій ранку зігнав на фізичну зарядку.
«Та яка зарядка? Та навіщо вона?» – нили ми, але холодна вода з пляшки, вилита на учнів, зробила свою справу. Всі ми зробили пробіжку, фізичну зарядку й повернулися в табір.
Після подяки воїнам ЗСУ та хвилини мовчання й гімну, ми скуштували смачну варену гречку з м’ясом із казана на сніданок.
А потім у нас був ще один майстер-клас, організований класним керівником. Це – домедична допомога. Ніна Олександрівна Гринчук – шкільна професійна медсестра вчила нас надавати першу допомогу при запамороченні, як рятувати людину, яка тоне, як зупиняти кров, накладати джгут і турнікет. Ми тренувалися на спеціальному медичному манекені, якого жартома прозвали «Олег», робити штучне дихання, а також спробували й на своїх однокласниках. Було незвично та весело, а головне – повчально та життєво, адже такі навички вкрай необхідні в житті кожному.
Проте, як не прикро, та наша мандрівка підходила до завершення. Трохи втомлені ми пакували речі та складали наплічники, а часточка суму закрадалася в серце. На жаль, все добре швидко закінчується.
Хотілося б, щоб ця подорож назавжди залишилася в нашому серці. Ми віримо, що так і буде.
P. S. Для того, щоб наша поїздка відбулася, ми хочемо подякувати всім причетним до неї людям: Михайлу Плосковітову – класному керівнику за те, що нас зібрав, організував та опікувався; Миколі Опанащуку – татові та неповторному кухареві – за поради та настанови; нашим батькам, що довірили долю своїх дітей класному керівнику; Ніні Гринчук – за крутий майстер клас із домедичної допомоги; Олександру Прохоренку – за казани; Василю Скрицькому – за привезення дров та речей; директору ліцею Зої Лисюк – за столи для кухні. Дякуємо!
Софія Забродська, учениця Пулинського ліцею
You cannot copy content of this page
