Тетяна Пасічко і Наталія Загурська – найперші помічниці тих, хто осінь життя зустрічає в самотності у власних оселях
У першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. Це професійне свято людей, які мають небайдужі серця та сповнені душевного тепла, яким намагаються зігріти земляків, котрим на схилі літ доводиться жити наодинці у власних оселях.
У Курненській громаді є кілька працівниць, які піклуються про ветеранів війни і праці, людей похилого віку, людей з інвалідністю та самотніх пенсіонерів. В їх числі 28-літня Тетяна Пасічко з Соколова і 48-річна Наталія Загурська із Тетірки. Вони є соціальними робітницями комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Курненської сільради та допомагають своїм підопічним долати життєві труднощі і знайти вихід із найскрутнішої ситуації. Саме з цими феями добра та милосердя познайомився наш журналіст.
Тетяна Пасічко мешкає у селі Соколів із 2017 року. Сюди жінка переїхала із с. Почуйки Попільнянського району.
– Коли вийшла заміж за Олександра, то переїхала жити на його батьківщину, – мовить Тетяна Пасічко. – Від коханого чоловіка народила двох діток. Нині у нашій родині підростає 5-річний Вадим і 8-літня Варвара. Коли вийшла з декретної відпустки, то почала працювати у КЗ «Центр надання соціальних послуг» Курненської сільради. Нині у мої обов’язки входить опікуватися п’ятьма жителями с. Соколів.
Пані Тетяна дбає про трьох дідусів, найстаршому якому 81 рік, і 85-літню Ніну Андріївну Добровольську та її 56-річну дочку Галину, яка має інвалідність з дитинства. Кілька разів на тиждень соцробітниця навідується до них із ліками та продуктами і допомагає виконувати хатні справи.
– Ці люди багато чого пережили і потребують уваги. Тому намагаюся максимально їм допомогти, щоб вони не попросили зробити: город посапати, у хаті прибрати, ліки привезти чи оплатити електроенергію, – каже Тетяна Павлівна. – Взимку відгортаю сніг на подвір’ях, наношу в оселю дрова і воду. Підопічні з радістю чекають нового мого візиту і найперше питають: «Коли буде Перемога України?». Старенькі дуже хочуть дожити до цього часу і разом із усіма українцями відзначити це велике свято та побачити щасливі обличчя земляків.
Наталія Загурська народилася і виросла у Житомирі. Після весілля переїхала жити у село Тетірка. У шлюбі з коханим Геннадієм має трьох дітей – Дмитра, Тетяну і наймолодшого школяра Олександра. Тримає, як і усі сільські жителі, корову, свині і птицю. Працює у соціальній сфері із 2018-го року.
– Спочатку було важко працювати, поки звикла до своїх підопічних. Нині обслуговую 10 жителів нашого старостинського округу: 5 – у Тетірці і 5 – у Ходорівці, – розповідає пані Наталія. – Доводиться багато виконувати різної роботи: мити посуд, наводити лад в оселі, полоти бур’яни, очепурити хати ззовні, привозити ліки, хліб та інші продукти. А ще бабці дуже люблять поговорити і постійно цікавляться: «А що там у селі?».
Серед найстарших підопічних соцробітниці Анеліна Миколаївна Кучинська. Їй 94 роки. Живе у Ходорівці. До неї пані Наталія їздить із Тетірки на велосипеді у будь-яку погоду – чи пече сонце, ллє дощ чи летить сніг.
– Пані Анеліна – дуже добра жінка, – мовить далі Наталія Олександрівна. – Моя 94-літня підопічна має онука Сергія, який нині знаходиться на війні. Він часто дзвонить до своєї бабусі, каже, як сильно її любить і хоче, щоб та попри поважний вік не здавалася жити. Нещодавно воїн був у відпустці та з гостинцями завітав у Ходорівку. Своїй бабці на прощання сказав, щоб Анеліна Миколаївна обов’язково дочекалася його повернення з Перемогою України.
Очільник Курненської громади Леонід Корзун вітає усіх соціальних робітників із професійним святом: «Прийміть щирі слова вдячності за самовіддане служіння людям та відданість роботі, а особливо у тяжкі часи для нашої країни, – зазначає Леонід Васильович. – Бажаю усім миру, щастя, сімейного затишку, міцного здоров’я та відчуття важливості справи, яку Ви робите!».