Зібрати рибальське спорядження, зустріти світанок над укритим туманом ставом, вдихнути на повні груди в єднанні з природою, приготувати «дідівську» чи «тікток» суміш для приваблення риби, закинути звичайнісіньку вудку чи наймодніший спінінг, на самоті або з компанією – і чекати. Саме так виглядає найтиповіший ранок рибалки. І не важливий вік чи рибальський стаж, бо це мистецтво, яке кожен охочий пізнає по-особливому. Це як читати книги, тільки замість літер – неосяжні водні глибини, котрі з берега підкорюють аматори і професіонали. Вони знають, де причаїлася риба, відчувають настрій водойми і знаходять у цій справі не лише азарт, а й емоційне розвантаження та натхнення.
За традицією, кожна друга неділя липня – задекларований день для вдалої риболовлі, щирих розмов на березі та нових історій про найбільший улов. З нагоди Дня рибалки «Вісті» поспілкувалися із засновником громадської організації «Пулинські рибалки» Олександром Макеєнком, аби дізнатися, чим сьогодні живе місцева рибальська спільнота, що об’єднує її учасників та чому для багатьох це спосіб життя.
– Наша організація була утворена навесні 2017 року з метою охорони й раціонального використання природних багатств річок і водойм Пулинської громади, а також для проведення любительського рибальства та запобігання браконьєрству. Загальне керівництво ГО «Пулинські рибалки» здійснюється виключно за рішенням зборів членів Ради, до якої входять 9 учасників організації, ще трьох обрано до наглядової ради. У березні 2023 року головою організації обрали Андрія Кравченка. Станом на 1 липня 2026 року в нашому рибальському об’єднанні вже 325 членів, яких пов’язує спільне захоплення, – розповів Олександр Макеєнко.
За словами співрозмовника, діяльність організації спрямована не лише на забезпечення комфортних умов для рибалок, а й на збереження та примноження рибних запасів на Яснополянському ставі. Тому кошти, які збираються щорічно від сплати членських внесків та за реалізацію відловлювальних карток, направляються виключно на зариблення ставка, догляд за його територією, контроль за дотриманням правил любительського лову, а також на допомогу Збройним Силам України, де захищають наш спокій 65 членів ГО «Пулинські рибалки». До слова, зариблення водойми відбувається щороку (восени). У 2025 році у став випустили 4500 кг коропа та білого амура вагою понад 0,5 кг кожен.
Засновник ГО наголошує, що кожен, хто приходить на водойму, повинен пам’ятати: риболовля має бути відповідальною. Важливо дотримуватися встановлених норм вилову, використовувати дозволені снасті та берегти природу, адже саме від цього залежить майбутнє водойми.
– Любительський лов риби для членів ГО «Пулинські рибалки» здійснюється за їхніми членськими квитками та карткою рибалки на поточний рік. Іншим громадянам – за платними відловлювальними картками. Вартість картки на 2026 рік становить 700 грн за добу (картки можна придбати у чергового по водоймі). Під час риболовлі можна використовувати човники та гумові човни для завезення прикормки й оснастки, але з дотриманням дистанції та сектору лову. Рибальство з пірсів дозволяється після придбання квитка на користування, вартість якого у 2026 році складає 300 грн, – наголосив засновник ГО «Пулинські рибалки».
Важливо, що один рибалка може одночасно здійснювати вилов риби не більше ніж п’ятьма вудками чи спінінгами. Максимальна вага вилову за один день коливається у межах 5 кг (хижак – без обмеження ваги та розміру). Забороняється ловити рибу у період нересту, забороненими засобами лову, а також меншу за встановлені розміри: карась – 15 см, короп – 35 см, білий амур – 40 см, товстолоб – 40 см.
Цьогорічний сезон, за словами пана Олександра, уже подарував рибалкам багато приємних емоцій. Не обійшлося й без трофейних екземплярів. Наразі відомо, що найбільшого коропа вагою 10 кг 250 г вдалося піймати досвідченому риболову, учаснику бойових дій Олександру Котенку. Нагадаємо, що минулого року, на Фейсбук-сторінці організації було висвітлено інформацію про вилов коропа рекордною вагою 17 кг 250 г. До слова, цей трофей також належить Олександру Котенку. Станом на зараз цей рекорд залишається найбільшим, проте рибалки вже розповідають про виловлених коропів вагою понад 3, 5, 7 та 9 кг. Найчастіше риболовам трапляються коропи, карасі, краснопірки, білі амури, рідше – товстолоби, судаки, щуки та окуні, які також є на Яснополянському ставі.
Не менш важливою складовою роботи громадської організації є виховання культури рибальства. Члени організації нагадують, що справжній рибалка залишає після себе чистий берег, дотримується правил і дбає про те, щоб водойма залишалася багатою на рибу і для майбутніх поколінь.
Активно залучають до рибальської організації і підростаюче покоління. Так, у 2026 році до організації вступили 15 дітей. Внесок за їх рибальські квитки є символічним і становив 500 грн. Головна мета такої ініціативи – не кошти, а виховання у молоді культури рибальства, дбайливого ставлення до природи та поваги до водойм.
Олександр Макеєнко також розповів, що наразі спостерігається поступове формування рибальської культури. Порівняно з минулими роками зменшилася кількість сміття, а риболови намагаються дотримуватися правил вилову риби. Нині ведуться перемовини щодо співпраці з Пулинською селищною радою у питанні організованого вивезення сміття та встановлення сміттєвих баків.
– Для мене риболовля – це не просто захоплення, це спосіб життя. Маючи понад десять років активного рибальського стажу, можу впевнено сказати: риболовля справді продовжує життя. Коли сидиш біля водойми, стежиш за поплавцем чи відчуваєш клювання, увага зосереджується не на щоденних проблемах, а на самому моменті. Хоча б на кілька хвилин вдається відсторонитися від наших непростих реалій і поринути в іншу, спокійнішу реальність. Тим, хто лише починає свій рибальський шлях, щиро рекомендую спробувати себе у цій справі, адже риболовля – це ціле мистецтво, яке захоплює, допомагає знайти друзів, однодумців і цікавих співрозмовників, – на завершення розмови сказав засновник ГО «Пулинські рибалки».
Редакція газети щиро вітає усіх рибалок Пулинської громади зі святом. Щедрих уловів, гарного кльову за будь-якої погоди, незабутніх пригод і невигаданих історій на березі рідного ставу під мирним українським небом. Ні хвоста, ні луски!
You cannot copy content of this page
