Житомирська область,
смт Пулини
Сьогодні:
Понеділок, 22 квітня

Пулинський захисник Роман Ориновський пише автобіографічні вірші, в яких живе біль війни

15 лютого – 35-та річниця виведення військ із Афганістану. Десятирічна війна в Афганістані – велика трагедія. Вона залишила важкі спогади військовим та омила сльозами їхні родини, що чекали вдома.

Через пекло Афганістану пройшли сотні тисяч українських військових. І через роки воїни-«афганці» продовжують стояти на сторожі миру: одними з перших поповнювали ряди добровольців, активно захищають Україну після початку повномасштабного вторгнення. Серед них є і наш земляк.

Свою молодість в Афганістані скалічив мешканець смт Пулини Роман Ориновський. Про це хоробрий воїн розповів журналісту газети «Вісті».

– Мені було 18 років, коли потрапив в Афганістан, – розповідає Роман Ориновський. – Службу проходив у місті Ташкурган (Кундуська провінція). Був розвідником і командиром гармати 122-мм гаубиці Д-30.

За два роки служби пулинець отримав кілька контузій. Після повернення додому створив власну родину. Але не забув пекло Афганістану і почав писати автобіографічні вірші, в яких оживає біль тієї війни:

Афганістан – чужа земля, яка дітей у матерів забрала,

І пропікає ця сльоза граніт безмовної печалі.

Кабул далекий, пилюка і караван –

Ці пейзажі набридли нам до болю.

У поту холоднім сниться нам Афган

І на сорочці слід від куль та крові…

Роману Ориновському – 60 років. І знову у його житті війна – українсько-російська. Коли почалося повномасштабне вторгнення вступив до тероборони, а згодом потрапив на кордон під Білорусь. Там допомагав зводити фортифікаційні споруди.

Нині чоловік служить у військовій установі смт Пулини. Думками часто лине у далекі 1982-1984 рр. та згадує скалічену молодість в Афгані і життя після. Ці спогади лягають у поетичні рядки:

Час вибрав нас – прийшов наказ,

Держава наче сурма просурмила:

Підеш в Афган – такий вже план,

Країна з мусульманом подружила.

Служить в Афган – такий от план,

«Міфічний борг» віддать за мусульман…

«Ми маємо пам’ятати усіх полеглих воїнів, – каже Роман Ориновський. – З вдячністю звертаюсь до тих, хто живе поряд із нами. Низький уклін батькам та матерям, які виховали справжніх героїв! Бажаю усім, хто пройшов нелегкий бойовий шлях, міцного здоров’я, щастя і миру, добробуту в родинах, благополуччя та довгих років життя!».

Повну версію автобіографічних віршів пулинця Романа Ориновського читайте у газеті “Вісті” №7 від 16 лютого 2024 року.

You cannot copy content of this page