15 квітня Курненська громада зібралася у селі Зелена Діброва, щоб вшанувати пам’ять та провести в останню земну дорогу свого мужнього захисника України, воїна-земляка Вֹ’ячеслава Лісіцького. Попри дощову холодну погоду попрощатися прийшли десятки місцевих жителів, приїхали підтримати рідних і висловити співчуття посадовці та старости, а також працівники військової установи із Пулин.
Скорботна церемонія прощання розпочалася у рідному домі В’ячеслава.
Потім усі зібралися у місцевому костелі, де відбувся молебень за упокій душі солдата.
На кладовищі рідні та близькі мали можливість востаннє доторкнутися та обійняти В’ячеслава під час скорботного мітингу.
Очільник Теньківського старостинського округу Юрій Підкаура розповів, що В’ячеслав народився 9 травня 1989 року у смт Черняхів. У 1993 році родина переїхала жити на Пулинщину та оселилася у селі Зелена Діброва. Через три роки майбутній захисник України пішов до першого класу місцевої школи.
– Після закінчення освітнього закладу вступив до лав Збройних Сил України, служив в Івано-Франківську, – мовить Юрій Підкаура. – Потім повернувся до рідного села. У 2013 році одружився з Мариною Бусько. У шлюбі народилася донечка Сабіна. На життя В’ячеслав заробляв на будівельних майданчиках Києва. Був хорошим товаришем, вірним другом, допомагав односельцям.
Співчуття рідним і жителям Зеленої Діброви також висловив очільник Курненської громади Леонід Корзун.
– В’ячеслав був хоробрим чоловіком і збирався захищати від окупантів нашу землю, – сказав Леонід Корзун. – Для нас померлий буде завжди Героєм!
Рідні В’ячеслава нашому журналісту розповіли, його призвали на військову службу по мобілізації 6 квітня 2023 року і став курсантом навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини, яка знаходиться у Житомирі.
Під час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивного боку: функціональні обов’язки виконував добре, користувався авторитетом серед колег-військових, мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного удосконалення, намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, на критику та зауваження реагував адекватно.
12 квітня 33-річний В’ячеслав помер внаслідок гострої серцево-судинної недостатності – гіпертрофічної кардіоміопатії.
– Нам важко повірити у смерть В’ячеслава і що ми сьогодні його похоронили, – кажуть рідні. – Він був добрим, щирим і життєрадісним. Мав багато мрій та планів у житті, надзвичайно любив свою родину та Україну. Світла пам’ять про нього завжди житиме у наших серцях.
You cannot copy content of this page
