19 серпня в Україні відзначають День пасічника – професійне свято людей, які своєю щоденною працею дбають про бджіл і зберігають одну з найдавніших українських традицій. Бджільництво завжди було важливою частиною життя українського села. Це не лише смачний і корисний мед, а й величезна праця, що потребує знань, терпіння, уважності та любові до природи. Адже бджоли не пробачають недбалості, а успіх пасічника залежить від погоди, здоров’я бджолосімей і постійного догляду.
Житель Пулин Олег Лисюк називає себе не професійним пасічником, а лише любителем. За освітою він водій і все життя працює за фахом. Уже дев’ятий рік чоловік працює водієм у Пулинському РЕМі. А от справою для душі стало саме бджільництво.
До повномасштабної війни Олег був затятим мисливцем. Коли ж через воєнний стан полювання заборонили, вирішив знайти нове захоплення.
– Азам цієї справи мене навчив мій родич, голова спілки пасічників Пулинщини В’ячеслав Кравченко з Буряківки. Три роки разом з ним та Олександром Сахневичем поїхали в Полонне по мою першу бджолосім’ю. Це була українська степова порода. Бджоли були дуже злючі, тому згодом почав заводити більш спокійні породи – Бакфаст і Карніку, які відзначаються миролюбністю, високою продуктивністю та меншою схильністю до роїння, – розповідає Олег.
Починав він лише з чотирьох вуликів, облаштувавши пасіку біля батьківської хати у Буряківці. Згодом дідусь його невістки зі Слобідки подарував ще три вулики з бджолами породи Карніка.
За три роки пасіка суттєво розрослася. На початку цього літа господар мав 25 бджолосімей, однак згодом об’єднав частину з них у сильніші. Нині у свої майже 50 років Олег Анатолійович доглядає за 17 бджолосім’ями.
– Краще мати кілька великих і сильних сімей, ніж багато маленьких та слабких. За сприятливих умов одна потужна бджолосім’я може дати близько 30 літрів меду за рік. Але для цього потрібно багато працювати й постійно захищати бджіл, зокрема від кліща, – говорить пасічник.
Нещодавно Олег Лисюк завершив відкачування ароматного липового меду. Попереду – соняшниковий медозбір, який зазвичай є найщедрішим, хоча саме соняшниковий мед швидко кристалізується. А найбільше чоловік любить акацієвий мед – за ніжний смак і здатність довго залишатися рідким.
Маток для своїх бджіл він купує у земляків-пасічників або замовляє через інтернет. Переконаний: чим більше буде бджолярів, тим краще для розвитку галузі.
– У кожного є свої секрети й напрацювання. Якщо ділитися досвідом та корисними порадами, то бджільництво лише розвиватиметься, – впевнений бджоляр.
Олег Лисюк розповідає, що почати займатися бджільництвом сьогодні можна, маючи близько 10 тисяч гривень. Хороший пінополістирольний вулик коштує приблизно 2,5 тисячі гривень, бджолосім’я – від двох тисяч, а навесні можна придбати невеликий відводок орієнтовно за півтори тисячі гривень.
Як і кожного пасічника, його неодноразово жалили бджоли. Та чоловік лише усміхається і каже, що бджолині укуси, на його думку, більше приносять користі, ніж шкоди. Саме тому в майбутньому мріє облаштувати на своїй пасіці апібудиночок для бджолотерапії. Такі апідоміки допомагають людям відновлювати сили завдяки особливому мікроклімату вуликів, аероапітерапії та природному біополю бджіл. Вважається, що перебування поруч із бджолиними сім’ями сприяє зняттю стресу, нормалізації тиску, очищенню дихальних шляхів і зміцненню імунітету.
Попри те, що бджільництвом Олег Лисюк займається лише три роки, він постійно навчається, переймає досвід у більш досвідчених колег і переконаний, що в цій справі неможливо знати все.
Олег Лисюк бажає всім бджолярам Пулинщини та України міцного здоров’я, мирного неба, сильних і здорових бджолосімей, щедрих медозборів, доброї погоди, вдячних дегустаторів і невичерпної любові до справи, яка дарує людям не лише мед, а й гармонію з природою.
You cannot copy content of this page
