Мрія, яка стала реальністю: історико-краєзнавчому музею Пулинського ліцею присвоєно почесне звання «Зразковий музей»
У нинішні буремні та складні часи дуже хочеться світлих новин. І такою позитивною звісткою у мережі “Фейсбук” поділився пулинець, досвідчений краєзнавець і вчитель історії Юрій Грабовський: “Сьогодні в моєму серці особлива радість і хвилювання. Хочеться поділитися цією новиною з усіма, кому небайдужа історія нашого рідного краю. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 6 жовтня
2026 року №
1682 історико-краєзнавчому музею Пулинського ліцею Пулинської селищної ради присвоєно почесне звання «Зразковий музей»!
Для мене це набагато більше, ніж просто звання. Це особлива подія, у яку вкладено багато душі, часу, старань і щирої любові до історії Пулинщини.
Наш музей — це не просто старовинні речі, фотографії та документи. За кожним експонатом стоїть чиясь доля, за кожною світлиною — спогади, за кожною історією — життя людей, які залишили свій слід у минулому нашого краю. І так хочеться, щоб усе це не загубилося з роками, щоб наші діти й онуки знали, пам’ятали та пишалися історією своєї малої батьківщини.
Я щиро радію, що наша праця отримала таке високе визнання. Але найбільша цінність для мене — це люди, які поруч, які вірять, підтримують і допомагають. Ті, хто приносить старі фотографії, ділиться родинними спогадами, відшукує документи, розповідає почуті від батьків і дідусів історії. Іноді саме з маленької розповіді починається велике відкриття.
Від усього серця дякую кожному, хто долучився до цієї справи! Дякую за допомогу, довіру, підтримку, добрі слова й небайдужість. Дякую всім, хто відкриває для мене двері до своїх родинних історій і довіряє музею дорогі серцю речі.
Без вас ця історія не була б такою повною. Це наша спільна радість і наша спільна гордість!
Отримане звання надихає рухатися далі, шукати, досліджувати, відкривати невідоме й берегти те, що не має ціни, — нашу історичну пам’ять.
Попереду ще багато роботи, ще чимало нерозгаданих таємниць і забутих історій, які чекають на своє повернення. І я щасливий, що маю можливість бути частиною цієї важливої справи.
Дякую всім, хто поруч! Дякую за те, що разом ми зберігаємо душу нашого краю, його пам’ять і його історію.
Нехай музей і надалі буде місцем, куди приходять не лише подивитися на минуле, а й відчути зв’язок поколінь, знайти частинку історії власної родини та відкрити для себе щось дороге й рідне.
