1 травня став скорботним днем для соколівців та жителів Курненської громади. До рідної домівки на щиті повернувся загиблий воїн Володимир Костирін, який мав позивний «Сокіл». Майже 10 років свого життя він присвятив захисту України, неодноразово рятував життя побратимів, має багато нагород за зразкову службу. Щоб провести в останню земну дорогу головного сержанта роти та підтримати його рідних, на похорон прибуло багато друзів та побратимів полеглого Героя.
Звістка про смерть Володимира Костиріна надійшла у громаду 31 січня 2025 року. «Сокіл» загинув, підірвавшись на протитанковій міні, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області. Кілька місяців воїн вважався зниклим безвісти, аж поки результати ДНК експертизи не підтвердили загибель Героя. Дружина Оксана до останнього сподівалася, що сталася помилка і її чоловік повернеться додому живим, як і обіцяв.
На жаль, до великого двоповерхового будинку, побудованого своїми руками, Володимир Костирін повернувся на щиті… Його зустріли згорьована дружина та четверо дітей, для яких тато був опорою та прикладом в усьому. Рідні, друзі та односельці встелили останній шлях воїна квітами, з болем у серці, дякуючи земляку за захист від ненависного ворога.
Підтримати родину прибуло керівництво та старости Курненської громади. Також на Житомирщину завітали представники з Наливайківської громади Київської області – краю, де народився та виріс Володимир Костирін.
Володимир Костирін був головним сержантом роти 30 ОМБР ім. К. Острозького. На захист України він став ще у 2015 році. Бойову підготовку проходив на полігоні у Рівненській області. Після навчань виконував завдання на Донбасі у різних секторах АТО/ООС. Служив у 18-му окремому батальйоні морської піхоти, яка входить до складу ОК «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. Після невеликої перерви восени 2019 року Володимир Костирін знову став у військовий стрій по контракту у складі 30-ї окремої механізованої бригади.
За майже 10 років військової служби військовослужбовець брав участь у багатьох боях на території Луганської, Донецької, Харківської та Херсонської областей, захищав Маріуполь, Дебальцево, Авдіївку, Щастя, Марянівку, Піски, Іловайськ тощо. За роки військової служби наш земляк отримав десятки різних відзнак і медалей. Має медаль «За відвагу», нагороди «Козацький хрест» ІІ ступеня та «Козацький хрест» ІІІ ступеня. Має багато грамот і подяк за відмінне виконання службових обов’язків.
Заупокійну службу за полеглим воїном відправили священнослужителі ПЦУ благочинний Пулинського округу Сергій Янчук, настоятель храму с. Курне Руслан Волощук, благочинний Звягельського району Геннадій Пограничний та представники Звягельського благочиння Іван Казибрід та Ігор Ільницький. Чин похорону провів військовий капелан 30 ОМБр ім. К. Острозького отець Олександр Люшенко. У своєму зверненні до родини та усіх присутніх отець Олександр, котрий був особисто знайомий з Володимиром Костиріним, закликав пам’ятати та молитися за полеглого Героя, котрий неодноразово рятував життя побратимам та поліг за усіх нас:
– Невинно вбитий воїн Володимир був зразковим у всьому: він був справжнім батьком, достойним чоловіком для дружини, був кращим другом, був зразком поведінки, любові, зразком патріотизму і братерства. Тому закликаю усіх робити все для того, щоб його смерть та усі покладені життя за українську землю були недаремними, – мовив отець Олександр Люшенко.
Під час прощального мітингу на соколівському кладовищі співчуття родинам Костиріних та Гичун висловили староста Алла Халімовська, очільник Курненської громади Леонід Корзун та представниця з Наливайківщини.
Під звуки військового оркестру від імені Президента України Державний Прапор вручили дружині Героя Оксані Вікторівні. Символ держави, за яку загинув її чоловік Володимир, жінка взяла, ставши на коліна: «Як я житиму без тебе, мій «Соколе». Ти обіцяв, що завжди будемо разом. Ти був найкращим чоловіком, дякую тобі за все!» – промовляла, плачучи, безутішна вдова.
Поховали Володимира Костиріна під залпи військових салютів, які пронизували небо та серця рідних, друзів, земляків… Не забуваймо ніколи той біль і горе, що російські окупанти принесли на нашу землю!
Висловлюємо глибокі співчуття родині полеглого Героя, Божої допомоги та сил пережити втрату найріднішої людини.
Світла пам’ять і вічна слава відважному «Соколу»!
Марія Мосійчук,
фото авторки
You cannot copy content of this page
