Дитячий світ – це не лише веселкові барви, мрії, але й ті яскраві враження, вміння, знання і традиції, які малеча отримує від своїх батьків, бабусь та дідусів, вихователів та вчителів. Чому навчилися наші діти змалечку – те пронесуть через все своє життя.
Так, із прадавніх часів діти навчалися слухати розповіді дорослих про минуле, спостерігати за майстровою роботою дідусів та бабусь. Вчилися поважати та примножувати українські традиції. А скільки цікавого знали наші батьки, бабусі та дідусі – примовки, оповідки, потішки, лічилки, забавлянки та казочки. А як гарно співали народні пісні? Уміли шити, прясти, плести, вишивати, теслювати, бондарювати та гончарювати, тощо. Від них наші батьки переймали ремесла, побутові та святкові звичаї та обряди. Чи збереглися ці уміння, таке мистецтво та традиції в наш час?
Із любов’ю і величезною шаною до минулого нашого народу, до його звичаїв, обрядів, традицій та культурного надбання наших предків створено в Сколобівському ЗДО Хорошівської ТГ традиційну українську кімнату – етнографічний музей «Бабусина світлиця», який є гордістю не лише закладу, а й місцевих жителів, де свою національну культуру знають та шанують, а українські звичаї та традиції щедро передають дітям.
Інтер’єр музею нагадує кімнату колишньої української хати, в якій знаходяться: настінні, власноруч вишиті та вибиті з ниток килими, дерев’яне ліжко з вишитими подушками, скриня для зберігання святкового одягу, коловоротка «самопрядка», ступа з товкачем, дерев’яні ночви, масничка, саморобне сито, кошики з лози, дерев’яні постоли та патинки (легкі туфлі із соломи), різноманітні народні іграшки з дерева та ляльки-мотанки, музичні інструменти (сопілка, тріщітки, баян, гармошка, рубель, бубен, дзвіночок, зозульки-свищики, балалайка, арфа, губна гармошка). Тут же знаходиться зроблений із лози – стелаж «етажерка», на поличках якого лежить Біблія, книги українських народних письменників, дерев’яні скриньки «рахви» із світлинами та жіночими прикрасами (різними намистами та герданами), а також українські керамічні сувеніри і статуетки. Цікаво подивитися тут і на селянський реманент (ціп, серп, рогач, коцюба, дерев’яний рубель з качалкою, метілка) та колишню дерев’яну шафу – «мисник» із глиняним посудом (гладишки, горщики, горнятка, кухлі, макітри, миски) з дерев’яними черпаками і ложками, які збереглися до нашого часу. Цікаво побачити тут також колишню дитячу підвісну люльку, яка є родзинкою музею та одвічні символи рідної землі: старовинні ікони, картини, портрет Т. Г. Шевченка, хустки, вишиті рушники, сорочки, серветки, подушки, власноруч зіткані рушники-«утирачі» та скатертина, плетені гачком доріжки, домоткані простирадло, рядно та килим тощо.
Найбільше вражають відвідувачів музею експонати, яким більше 100 років, проте своєї краси не втратили, й досі – як нові.
– Експонати до музейної кімнати я взяла із родинної колекції, яку залишила мені моя мама Галина Григорівна у спадок, багато чого принесли жителі села, працівники садочка та батьки, – розповідає Тетяна Вдовиченко, директорка Сколобівського ЗДО. – Ці всі вишиті рушники, вишиванки, картини вражають не лише витонченістю та художнім смаком, вони тішать красою, українським національним колоритом. У маминих та бабусиних вишивках вишите тепло рідної батьківської хати та материнської любові, тепло рідних долонь. Я впевнена, що сьогоднішні діти збережуть і примножать цю прекрасну і невичерпну скарбницю.
Колектив Сколобівського ЗДО постійно проводить роботу з національно-патріотичного виховання малечі, любові до рідного краю, до всього, що надбали і створили попередні покоління наших батьків. Тут створено прекрасну базу для такого виховання. В музеї нерідко проводяться родинні свята, розваги, заняття, під час яких діти з великим бажанням виконують українські пісні, колядують, щедрують, декламують вірші тощо.
– Так, нещодавно разом із учнями Сколобівської ЗОШ І-ІІ ступенів із освітньо-оздоровчого табору, ми провели в нашому музеї родинне свято «Традиції моєї родини», – мовить далі Тетяна Вдовиченко. – Всі бажаючі учні та гості із задоволенням розповідали про свою родину, історію та реліквію свого роду, його традиції.
Дивлячись на колишні речі, вироби власноруч та вишиванки, з усмішкою на устах згадала й розповіла також про своє дитинство та родину вчителька Жанна Володимирівна Подлазова, яку з великою цікавістю слухали всі присутні.
Під час заходу діти в національних костюмах із задоволенням відтворювали сценки традиційного українського побуту та фольклору, щиро та з великим бажанням співали українські пісні: «Мамина сорочка», «Бабусина вишиванка», «Чорнобривців насіяла мати» під музичний супровід працівника садочка – баяніста Олександра Іващенка. По закінченні всі присутні та гості були запрошені до столу, де пригощалися смаколиками, запашними домашніми тістечками та пиріжками із печі «Бабусиної світлиці» з українським узваром.
Музей «Бабусина світлиця» став візиткою села. Сюди приходять багато місцевих жителів та найчастіші гості, звичайно, вихованці садочка та школярі, і це найбільше тішить, адже на такій багатій спадщині наших предків виховуються молоді патріоти.
Висловлюю щиру подяку за допомогу колективу садочка: Олександру Олександровичу Іващенку, Світлані Миколаївні Войтенко, Ларисі Арсеніївні Костриці, Нелі Олександрівні Навальній та завідуючій Сколобівської бібліотеки Аліні Анатоліївні Іващенко та всім небайдужим людям, чий внесок у поповнення нашої музейної кімнати став справді неоціненним. Дякую за те, що допомагаєте зберігати історію, виховувати в дітях любов до рідного краю та культури. Ваша праця дуже важлива для нас. Бажаю всім вам міцного здоров’я, родинного затишку, щастя і мирного неба над головою, а нашому закладу – процвітання.
Майбутнє України – це наші діти, доля яких залежить від нас та нашого суспільства. Вкладаймо в їхнє життя все хороше, світле та вічне, велику спадщину країни: історію українського народу, його культурне надбання, духовність, мудрість та мораль і вони будуватимуть щасливе майбутнє нашої країни.
Хай же завжди живим вогником світяться обереги пам’яті українського народу, хай квітне поліська земля яскравими талантами та майстрами, а наші діти ростуть здоровими, розумними, добрими, та щасливими.
You cannot copy content of this page
