Понад сім років за кілька кілометрів від містечка Пулини у селі Івановичі функціонує ТОВ «Хміль України». Тут успішно вирощують один із головних інгредієнтів для пивної індустрії.
Які площі хмелю, сорти, скільки працівників та про урожайність нинішнього року – дізнався наш журналіст, завітавши на підприємство.
– Другого вересня розпочали збір урожаю, – мовить очільниця хмелевої бригади Наталія Лісіцька. – Працюємо від рання до пізнього вечора за будь-якої погоди, щоб максимально швидко обірвати увесь хміль на сімох плантаціях.
У зборі врожаю задіяні 30 працівників, з яких 70% становлять жінки.
Головний агроном підприємства Володимир Марковський розповів, що на майже 16 га посаджено кілька сортів хмелю, більшість – німецької селекції: «Нортер», «Бревер», Магнум», «Пєрлі» та «Національний».
– Щороку насаджуємо новий хміль, аби зберегти хорошу урожайність, адже найкраще рослина плодоносить до 5 років, – каже Володимир Марковський. – Нинішнього сезону урожайність нижча, ніж у попередні роки. Це пов’язано з тим, що майже три місяці не було дощів. У свою чергу посушлива погода є сприятливою для розвитку різних хвороб хмелю. Тому доводилося частіше обробляти плантації – щонайменше вісім разів і щоденно стежити за станом рослин та вчасно вживати заходи щодо знищення шкідників. Так, вдалося уберегти насадження від небезпечного кліща, який здатний знищити увесь урожай.
Попри зусилля цьогорічна урожайність хмелю втрачена по 200 кг із кожного гектара. Нині за добу хмелярі отримують 1800 т сухої сировини, яка гранулюється та відправляється на українські пивні заводи.
– Вирощування хмелю – дуже трудомісткий процес, який щороку починається із середини лютого, коли відбувається ремонт плантацій, і до фінального осіннього етапу збору урожаю, – зазначає Володимир Марковський. – Через війну втратили чимало замовників, яким великими партіями постачали сировину. До повномасштабного вторгнення планували запустити ще одну повноцінну лінію сушки, встановити додаткове обладнання та посадити хміль ще на двох плантаціях у сусідньому селі Сколобів Хорошівської громади. Нині ці плани не можливо реалізувати через складну ситуацію з енергоресурсами та воєнні дії в Україні. Ці фактори вплинули на зростання собівартості вирощування хмелю. Сподіваюся, що у найближчому майбутньому країна здобуде Перемогу і з’явиться можливість розвивати хмелевиробництво у нашому краї.
Очільниця Івановицького старостинського округу Людмила Черниш позитивно оцінює діяльність хмелекомплексу на території села:
– ТОВ «Хміль України» – унікальне підприємство, яке у селі відроджує вирощування хмелю та забезпечує офіційним працевлаштуванням десятки місцевих жителів. Саме тому на період зими, коли немає роботи, селяни можуть стати на облік до Служби зайнятості та отримувати виплати і годувати свої сім’ї, – зазначає Людмила Йосипівна. – Попри воєнний стан підприємство не припинило виробництво та шукає нові заводи, куди б можна було постачати хмелепродукцію. А ще – це значні надходження до місцевого бюджету та розвиток сільського господарства, коли землі не заморожені, не заростають бур’янами, земельні ділянки використовують за призначенням і засаджують саджанцями хмелю. Зазвичай, до цього часу, усі колишні колгоспні хмелеплантації на Поліссі зруйновані, а тут зуміли вчасно зберегти та розпочати відродження хмелярських традицій. Підприємство потужно працює і допомагає вирішувати соціальні питання у селі. Пишаюся тим, що у нас є таке господарство, яке дбає про добробут сільських жителів у важкий воєнний час.
Збір урожаю завершився кілька днів тому. Традиційно на підприємстві влаштували обжинки, по-святковому вбравши трактор, який віз крайню партію хмелю на сушку. Хмелярі сподіваються, що наступний сезон буде мирним і більш урожайним, ніж нинішній. 
Денис Войтенко
You cannot copy content of this page
