Знову чорна звістка огорнула Пулинську громаду невимовним сумом і болем. Підтверджено загибель земляка із села Вֹ’язовець Миколи Василенка, який з 11 лютого 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Відтоді для рідних і близьких кожен день був сповнений тривожного очікування. Родина жила вірою, що він живий, що ще почують його голос, побачать рідні очі, зможуть обійняти… Але, на жаль, доля вирішила інакше.
За інформацією Пулинської селищної ради, Микола Василенко народився 28 вересня 1972 року у селі В’язовець. Тривалий час Микола Васильович вважався зниклим безвісти. Рідні жили надією на його повернення, чекали звістки та вірили у диво. На жаль, стало відомо, що 11 лютого 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Останні роки свого життя Микола Васильович проживав разом із дружиною в селі Широка Гребля Вінницької області. Та його рідне коріння – у селі В’язовець, на Пулинській землі, куди він тепер повертається назавжди.
14 листопада Пулинська громада зустрічатиме свого Захисника та проведе його в останню земну дорогу.
Закликаємо жителів громади долучитися до живого коридору шани, щоб віддати останню шану Миколі Васильовичу, гідно зустріти Героя та схилити голови перед його подвигом.
План заходів із вшанування та поховання Захисника 14 листопада:
– 10:00 — формування живого коридору шани за маршрутом: вул. Незалежності — КНП “Лікарня” – район ГУ ДСНС — КНП «ЦПМСД» — вул. Шевченка — село В’язовець;
– 10:30 — прощання біля батьківського будинку в селі В’язовець;
– 11:00 — виїзд похоронної процесії до храму в селищі Пулини;
– 11:30 — панахида в селищі Пулини;
– 12:30 — прощання та поховання на кладовищі в селищі Пулини.
Схилімо голови у глибокій скорботі. Нехай наша спільна присутність стане знаком вдячності, поваги та підтримки родині, яка пережила довгі місяці невідомості й непоправну втрату.
Висловлюємо щирі співчуття дружині, рідним, близьким та всім, хто знав і любив Миколу Васильовича. Світла пам’ять Захиснику України! Вічна слава Герою!
На Фейсбук-сторінці рідні та близькі загиблого воїна пишуть скорботні рядки про велику втрату у своєму житті: «Наше сонечко. Ми так вірили і надіялись. Так чекали. Найдобріший, позитивний, дружелюбний. Наш Коля, наша рідна душа, наш захисник, наш Герой. Ти назавжди в нашій памʼяті, наш ангел. Любимо крізь світи…
Майже три роки ми жили між небом і землею, затамувавши подих. Майже три довгих роки, Коля, твоє ім’я було нашою головною молитвою, а слово «безвісти» – важким каменем. Ми так шалено, так відчайдушно надіялися, що ти живий. Ми уявляли твоє повернення, те, як ти переступиш поріг і цей страшний сон нарешті закінчиться.
Але нещодавно тиша вибухнула найстрашнішою звісткою. Прийшло сповіщення, яке назавжди розкололо наше життя на «до» та «після»: тебе більше немає, ти загинув.
Як же невимовно тяжко втрачати рідних… Цей біль неможливо описати словами, він випікає все зсередини, залишаючи лише пустку і крик, який застряг у горлі. Душа розривається на шматки від несправедливості, а розум відмовляється вірити, що твоє земне світло згасло. Ти повернувся до нас, але вже янголом, залишивши по собі вічний, невиліковний сум у наших зранених серцях. Спочивай з миром, наш рідний. Ти назавжди в нашій пам’яті».
За інформацією очільника Кошелівського старостинського округу Станіслава Климчука, у загиблого воїна Миколи Василенка лишилися дружина, чотири сестри і брат.
You cannot copy content of this page
