Мати «живих будильників», які щодня видають сигнал сповіщення про настання ранку, це не для усіх. Пташиний рай на власному подвір’ї потребує щоденної праці, терпіння, фізичного та матеріального ресурсу й безмежної любові до пернатих. Та для місцевого приватного підприємця, котрий має власну крамницю поблизу автостанції у Пулинах, це не просто захоплення, це справжня віддушина після напружених робочих буднів, ранковий заряд бадьорості та можливість спільно з родиною піклуватися про господарство. Серед близько двох сотень курей, курчат, качок, фазанів та павичів, разом із дружиною, двома доньками та мамою, він знаходить особливий спокій, натхнення та радість.
– Розведенням птиці займаюся вже понад 20 років. За цей час багато дізнався про найрізноманітніші породи пернатих та декоративних птахів. Сьогодні у нас живуть більше ніж 150 курей та курчат, 35 качок, 4 фазани, 3 самки павича. Свого часу у господарстві було і різноманіття кролів, – розповідає Руслан Опанащук.
Журналістам «Вістей» вдалося зазирнути до кожної клітки, яка для понад 8 унікальних порід курей є наче персональним будиночком. Неозброєним оком видно, що для господаря вони не просто птиця, вони щось більше – те, що допомагає жити в гармонії і відчувати вдячність без слів, лише кукуріканням і кудкудаканням.
Ранковий спів голосистих півнів означає для родини Опанащуків не лише початок нового дня, а й початок щоденної праці. Обійти та нагодувати господарство: для усіх – пшениця, овес, кукурудза, обов’язково вода і привітна усмішка.
Пан Руслан розповідає, що багато інформації про різновиди та догляд за птицею дізнається не тільки від земляків-господарників та друзів по хобі, а й з мережі Інтернет. Яйця та дорослих курей замовляє також у мережі. Рідше купує на так званих «пташиних» виставках, які наразі зрідка організовують любителі у Любарі, Житомирі та Рівному. Туди, за словами земляка, він зазвичай вирушає не тільки зі своїм курячим царством, а й з другом по ремеслу Сергієм, з Курненської громади. Такі нетворчі зустрічі приносять масу позитивних емоцій, цікавих історій та ще більше обміну досвідом і популяцією птахів.
– Колись давно мене зацікавила перспектива виростити не просто курку-несучку, знану у кожному дворі, а хотілося дізнатися, як у наших умовах адаптується птиця, скажімо, німецької селекції? Скільки вони можуть знести яєць? До яких розмірів дорости? Так у моєму курнику з’явилися м’ясо-яєчні породи типу Орпінгтон, індійський Корніш, Білефельдер, Віандот сріблястий, Брама палева, Кохінхіни, Амрокс, Лівенська ситцева, Джерсійський гігант. Є також різновид бійцівських курей, – ділиться співрозмовник.
Усі мешканці упорядкованих «квартир» у курнику відрізняються один від одного не лише розмірами, а й забарвленням: від однотонних чорних та білих зі щільним оперенням до смугастого, золотистого, сріблясто-білого з чітким чорним обідком на кожній пір’їнці, блакитно-сірого та строкатого. У кожної породи свій родовід та особливості умов утримання.
Скажімо, орпінгтони мають англійське коріння, для них характерна масивна кубічна форма, а густе оперення робить їх ще масивнішими, корніши – дуже швидко ростуть та мають високу якість дієтичного м’яса. Білефельдери родом з Німеччини, їх особливість – аутосексність. Півники вилуплюються світлішими з білою плямою на голові, а курочки – темнішими, з виразними коричневими смугами на спині. Кохінхіни – це великі м’ясо-яєчні кури з пишним оперенням та спокійним характером, родом з Азії. Вони вирізняються густим пухом на ногах, стійкістю до холодів та невибагливістю до умов утримання. Найбільшими в господі є джерсійські гіганти – одна з наймасивніших м’ясо-яєчних порід курей у світі. Півні за офіційними даними важать понад 6 кг, а курки – близько 5 кг. Вони відрізняються витривалістю, спокійним характером та хорошим імунітетом, проте потребують багато простору для повноцінного росту.
– Сусіди вже звикли до півнячого оркестру у нашому дворі. Найголосистіший у нас півник-ліліпут, котрий став качиним ватажком. До речі, цьогоріч придбав качок білого, блакитного та чорного кольору німецької селекції. За прогнозами, один качур досягатиме ваги близько 10 кг, – наголошує пан Руслан.
Вразили нас і самиці павича. Сьогодні у господі їх троє, віком 2, 5 та 15 років. Наразі господар чекає на прибуття пишноперого павича. На відміну від яскравих самців, самиці павича мають скромне буро-зеленувате забарвлення, вони вирізняються граційністю, а природна «непомітність» дозволяє їм безпечніше висиджувати яйця та оберігати потомство. Поруч із ними мешкають четверо дворічних фазанів золотистого та сріблястого кольорів. Ці птахи мають різнобарвне оперення, яке виграє на сонці різними відтінками. Дивитися на них можна довго і повсякчас відзначати щось нове.
Розповів наш земляк і про те, що не продає м’ясо птиці. Зазвичай до продажу доступні яйця та жива птиця для розведення.
Пташиний двір Руслана Опанащука – це не просто кількість унікальних порід курей чи колекція екзотичної птиці, це любов, з якою вони вирощені, щоденний догляд і піклування. Побувавши там, відчуваєш несвідоме переконання, що ранок, котрий починається пташиним багатоголоссям, вчить берегти та цінувати життя, милуватися красою природи та її творіннями і знаходити щастя у щоденних простих речах.
You cannot copy content of this page
