Війна триває та забирає життя патріотів-захисників. І серед них 34-річний воїн Леонід Назаревич із с. Старий Майдан. Його хоробре серце зупинилося 29 червня на передовій Дніпропетровщини. Прощання з Героєм відбулося у рідній громаді у вівторок, 7 липня. Цього дня рідне село плакало від болю: під рев мотоциклів молодих патріотів, крізь плач неба та людський біль усі прощалися з воїном.
Леонід Назаревич народився 22 червня 1992 року у селі Старий Майдан. У 1998 році пішов до першого класу Старомайданської ЗОШ І-ІІ ступенів. У школі був активним учнем, мав лідерські якості: любив село, тварин, обожнював техніку, першим брався садити дерева на території освітнього закладу, прибирати сільський ставок тощо.
Професійну освіту здобув у Пулинському ПТУ та отримав спеціальність водія-тракториста. У 15 років лишився сиротою, адже родина зазнала великої втрати – помер батько Григорій.
Майбутній воїн одружився у 2014 році із жителькою села Великий Луг Ольгою. Після весілля у подружжя з’явилося двоє синів (нині найстаршому – 10 років, молодшому – 5 р.).
Коли почалася велика війна, Леонід Назаревич одним із перших брав участь у спорудженні блокпостів при в’їзді у село. Згодом прийняв рішення долучитися до захисту Батьківщини. 10 жовтня 2022 року добровольцем приєднався до ЗСУ. За період служби побував на багатьох небезпечних позиціях на передовій. Мав поранення. Після лікування знову повертався на поле бою.
16 березня 2024 року Леонід Назаревич отримав відзнаку Міністерства оборони України «За поранення». Через рік, третього травня 2025 року, відважному захиснику вручили нагороду «За мужність».
Найбільшу відзнаку воїн отримав три місяці тому, коли дізнався від коханої дружини про народження третьої дитини – бажаної донечки. Неймовірно радів і готувався лишити військову службу, аби повністю присвятити себе родині. Але не встиг…
Сьомого липня село Старий Майдан плакало від болю. Цього дня тіло загиблого Героя привезли до рідного дому. Під рев мотоциклів, що стали символом останньої шани, під дощем, який ніби разом із людьми оплакував воїна, сотні жителів громади зібралися, щоб віддати данину поваги мужньому сину України.
Щирі співчуття родині висловлювали односельці, військові побратими, старости громади та очільник Курненської сільської ради Леонід Корзун.
Леоніда Назаревича поховали з належними військовими почестями. На його честь прозвучав триразовий стрілецький салют.
– Боже, зупини цю війну! – благали рідні біля труни Героя Леоніда Назаревича. – Скільки ще батьків мають втратити своїх дітей, скільки ще дружин мають стати вдовами, а їхні діти – сиротами?! Господи, змилуйся, хай настане мир і всі захисники живими повернуться до своїх родин…
Коли людина покидає цей світ, залишається біль. Сумуватиме родина, яка втратила найдорожчу людину. Сумуватимуть друзі, побратими, знайомі. Сумуватиме вся громада. Сумуватиме Україна, за яку Леонід віддав найдорожче, – своє життя. Та є те, чого не здатен забрати час. Це пам’ять. Вона житиме у серцях тих, хто знав Героя, хто схиляє голову перед його подвигом, хто пам’ятатиме ціну нашої свободи. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади та України.
Світла пам’ять Захиснику України!
You cannot copy content of this page
