Іноді одна поїздка може подарувати не лише нові враження, а й глибше усвідомлення того, наскільки важливо берегти пам’ять про минуле. Саме такою стала для учителя історії та керівника історико-краєзнавчого музею Пулинського ліцею Юрія Грабовського нещодавня подорож із відомими краєзнавцями Леонідом Коганом та Олександром Провоторовим – членами Національної спілки краєзнавців України, людьми, які присвятили багато років дослідженню історії нашого краю.
Тріо краєзнавців завітали до села Великий Луг, де їх гостинно зустрів Дмитро Данилович Люшненко – людина, чиє ім’я добре відоме всім, хто цікавиться історією рідного краю.
– Переступивши поріг його музею, одразу розумієш: це не просто колекція старовинних речей. Це результат багаторічної праці, любові до своєї землі та величезного бажання зберегти пам’ять про минуле. Тут кожен експонат має власну історію, а кожна експозиція створена з особливою увагою до деталей, – розповідає Юрій Грабовський. – Краєзнавець Дмитро Данилович багато років присвятив дослідженню історії Великого Лугу. Він працював в архівах Житомира та Києва, вивчав документи, збирав старі фотографії, записував спогади старожилів, відшуковував факти про людей і події, які формували життя села. Підсумком цієї титанічної роботи стала книга «Великий Луг на Поліссі Житомирщини» обсягом 651 сторінку. Це справжній літопис села, у якому збережено його багатовікову історію.
Не менш вагомим здобутком став і створений ним музей. Особливо вражає те, що більшість експозицій Дмитро Данилович створював власними руками та за власні кошти. Протягом десятиліть він збирав старовинні речі, рятував їх від знищення, відновлював, систематизував і надавав їм друге життя. Завдяки його праці сьогодні можна побачити предмети побуту, ремесел і сільськогосподарської праці, якими користувалися наші предки багато десятиліть тому.
Під час екскурсії краєзнавці уважно оглядали експонати, слухали розповіді господаря та обмінювалися думками про історію рідного краю. Особливу атмосферу створювало спілкування людей, яких об’єднує спільна мета – зберегти історичну пам’ять. Розмови про архівні документи, історичні події та людські долі тривали значно довше, ніж сама екскурсія.
– Під час зустрічі особливо запам’яталася одна думка: історія живе доти, доки є люди, готові її берегти. Саме такими людьми є Дмитро Люшненко, Леонід Коган та Олександр Провоторов. Один створює музей і пише книги, інші досліджують архіви, документують історичні місця та відкривають нові сторінки минулого. Усіх їх об’єднує щира любов до рідної землі та відповідальність за збереження її історичної спадщини, – зазначає Юрій Грабовський. – Повертаючись додому, я вкотре переконався, що краєзнавство – це не лише дослідження минулого, а й відповідальність перед майбутніми поколіннями. Справжні скарби нашого краю – це не лише старовинні речі чи архівні документи. Найбільший скарб – це люди, які не дозволяють історії зникнути без сліду. Саме завдяки таким подвижникам пам’ять про минуле залишається живою і стає надбанням майбутніх поколінь.
You cannot copy content of this page
