Понад 25 років у Пулинах функціонує Дім молитви. Тут віряни отримують духовну підтримку та щиро моляться. У час війни спільнота християн-баптистів зосередила увагу на допомозі родин, які втратили Героїв. Так, традиційно щовесни для таких сімей проводять пікніки у мальовничих куточках рідного краю. Нова мандрівка відбулася 31 травня на Зелене свято – Трійцю. Газета «Вісті» долучилася до цієї події.
Місце проведення пікніка – простора альтанка біля водойми неподалік села Слобідка. Навколо – хвойний ліс.
– Неймовірний краєвид. Ніколи не була у такому гарному місці, – каже учасниця зустрічі Тетяна Маслій і просить журналіста зробити фото на згадку. – Дякую організаторам за таку мандрівку.
Перед початком пікніка усі учасники вшанували хвилиною мовчання загиблих воїнів і помилилися за їхні душі.
Потім зібралися за обіднім столом і частувалися смачними стравами, які приготувала християн-баптистів.
– Мета нашої зустрічі – мати спільність та єдність одне з одним задля того, щоб ще раз нагадати кожному про цінність і важливість мужніх синів, чоловіків, братів, які гідно захищали і захищають нашу Україну від ворога ціною власних життів заради миру, – зазначив пастор церкви ЄХБ Максим Морозюк. – Дякуючи хоробрим Героям і Богові, Україна не здається і бореться за свою незалежність. Українцям пророчили, що за три дні ворожа армія захопить нашу державу. Але нічого подібного не сталося. Ось уже понад чотири роки українці тримають позиції та моляться за Перемогу. Тому не забуваймо тих, хто віддав свої життя за мир.
Родини Героїв під час частування багато говорили на різні теми та ділилися власним болем, згадуючи своїх синів, чоловіків, братів, які загинули за Україну.
– Другого червня буде два роки, як я втратила на війні сина Дмитрія, – розповідає Галина Талько. – Це найважчий період у моєму житті. Щодня згадую свого сина і молюся за нього.
Важко проживають втрату сестри Віра Бабушко і Гальна Мельничук із села Веснянка, які вже три роки оплакують смерть 33-річного племінника Артема Моськіна. Він загинув 2 червня 2023 року на Донеччині, був морським піхотинцем і гідно захищав Україну від ворога.
– Я разом із сестрою Галиною виховували його, як рідного, з 12-річного віку, коли Артем залишився сиротою, – розповідає Віра Бабушко.
У 12 років майбутній воїн втратив батьків на Донеччині. Новою справжньою сім’єю для хлопця стали рідні тітки на Житомирщині, які виховували його у любові та повазі до своєї країни. Навчався у Кошелівській школі. Більшу частину свого короткого життя Артем провів у нашому краї. Ні він, ні будь хто інший ніколи не могли уявити, що його серце зупиниться там, де народився.
– І так розпорядилася доля, що 7 червня 2023 року ми проводжали його в останню земну дорогу, а 8 червня – у нього день народження, йому могло б виповнитися 34 роки, – розповіла Галина Мельничук.
Насолоджувалася мальовничою природою і дружина загиблого воїна Руслана Бобруєнко. Вона з дочкою Олександрою постійно бере участь у всіх подіях, які організовує спільнота християн-баптистів.
– Дякує церкві ЄХБ за підтримку, – зазначає пані Руслана.
До слів вдячності також долучилися інші учасники пікніка.
– Вдячні вам за організацію, за смачну їжу, чай, солодощі, за душевні розмови, за те, що допомагаєте кожному і кожній із нас проживати найважчу втрату у житті, – каже Олена Лонська – Сьогодні дуже особлива зустріч. Дякуємо, що зібрали нас.
You cannot copy content of this page
