Ювіляр народився у Слобідці. У той період це село було німецькою колонією, яке мало німецьку назву Фрайнвальд. В ньому жили, крім українців, багато німецьких сімей.
У селі була побудована німецька церква – кірха. Німецькі сім’ї дружно жили з українськими родинами. Із встановленням радянської влади, в період колективізації всі німці вступили у новостворений колгосп, де сумлінно працювали. Головою колективного господарства був також німець на прізвище Кінг. У цьому колгоспі працював їздовим на конях німецький хлопець з багатодітної родини (в сім’ї було 11 дітей) Альберт. Згодом він одружився на українській дівчині Ганні. Коли їхньому першому сину Володимиру в 1937 році виповнився лише один рік, голову родини арештували та відвезли у Житомир. Тут його засудили до вищої міри покарання – розстрілу, як «ворога народу». Він і похоронений у місті в братській могилі разом зі своїми невинними побратимами.
Другого сина пані Ганна народила у 1938 році вже без свого розстріляного чоловіка. Залишившись з малолітніми дітьми, жінка зуміла їх виховати працьовитими людьми.
Менший син Олександр працював у колгоспі на різних роботах, в тому числі і завідуючим фермою ВРХ, відійшов він на вічний покій у 2021 році. А його старший брат Володимир після навчання в школі опанував професію водія і провів за кермом авто понад 40 років. Спочатку працював на льонзаводі, а потім перейшов на роботу у «Сільгосптехніку», звідки і вийшов на пенсію.
Володимир Кеснер був кращим водієм серед інших. Його часто нагороджували похвальними грамотами, його портрет був на Дошці пошани «Сільгосптехніки».
Під час бурякозбирання в колгоспах Володимир Альбертович часто відряджався на вивезення цукрових буряків на заводи. Він обладнав своє авто причепами: на світанку виїжджав на бурякове поле, де вже чекали його жінки, які дружно завантажували транспорт овочами.
Володимир Кеснер облаштував сімейне гніздечко, одружившись на сільській трудівниці Ользі, яка все своє трудове життя пропрацювала у колгоспі. Батько дівчини Роман допоміг молодій сімֹ’ї звести добротний будинок. Подружжя народило та виховало двох доньок – Наталію та Інну, які подарували рідним трьох онуків і двох правнуків.
Нині Володимир та Ольга Кеснери – на заслуженому відпочинку та радіють нащадкам, які часто до них дзвонять і за можливості приїздять у гості.
13 квітня Володимиру Кеснеру – 90 років. Щиро вітаємо його і побажаємо міцного здоров’я, сімейного добробуту, миру та довголіття.
Підготував Яків Романчук,
Почесний громадянин району
You cannot copy content of this page
