20 вересня на вересневому календарі – нова професійна дата. Цього дня вітання приймають працівники фармацевтичної галузі. Щодоби та щогодини піклуватися про здоров’я земляків – це і значить бути фармацевтом. І ті, хто виробляє ліки, та ті, хто їх реалізовує, – всі виконують найважливіше соціальне завдання. Адже саме від результатів їхньої роботи залежить, щоб хворий не лише міг отримати необхідні препарати, але й був упевнений у тому, що вони якісні та ефективні.
Особливо непросто доводиться працювати фармацевтам нині, коли оперативної допомоги у забезпеченні ліками потребують українські військові.
У Пулинах функціонує майже 10 аптек. Напередодні професійного свята газета «Вісті» розповідає про колектив фармацевтів, в якому пліч-о-пліч працюють дві сестри та шанувальниця американських романів із села Івановичі.
Обрала професію за покликом серця
Однією із перших записуємо інтерв’ю із 22-річною мешканкою села Івановичі Валерією Лісіцькою. Вона зачаровує відвідувачів аптеки своєю щирою посмішкою та доброзичливим поглядом.
– Із дитинства мріяла пов’язати своє життя із медициною. Тому після школи професійну освіту здобувала у Житомирському фармацевтичному коледжі, – розповідає Валерія Лісіцька. – Отримавши диплом кваліфікованої фармацевтки, одразу почала працювати в аптеці. Робота подобається, адже допомагаю людям придбати потрібні ліки.
У вихідні Валерія допомагає батькам і читає книги. Їй до вподоби детективи та історії про велике кохання.
– Багато купую книг. Моя улюблена авторка – сучасна американська письменниця Коллін Гувер, яка майстерно поєднує драму, романтику та несподівані сюжетні повороти, створюючи історії, що залишають глибокий слід у серці кожного читача. Її твори, такі як «9 листопада», «Покинь, якщо кохаєш» та «Залишся, якщо кохаєш…» розкривають складність людських почуттів, змушуючи замислитися над життєвими виборами та їхніми наслідками, – мовить Валерія Лісіцька. – В аптеці відвідувачі теж часто діляться своїми життєвими ситуаціями, які інколи не менш гостросюжетні, як у книгах, що читаю. Мабуть, за це також люблю обрану професію – за можливість спілкуватися з різними людьми.
В аптеці працюють дві сестри
Колегами Валерії Лісіцької є Мирослава Іщенко та Марина Рибчинська.
– Я – завідуюча аптекою. І зі мною працює старша 35-річна сестра Марина, – розповідає 27-річна Мирослава Іщенко. – Моя сестра із дитинства хотіла бути медикинею. Свою мрію реалізувала після школи, здобула освіту і стала медсестрою. У мене були трохи інші бажання щодо професії. Моя мама Віра порадила обрати за професію – фармацевтичну галузь. Спочатку були сумніви, але я подумала і зробила так, як радила рідна людина.
А далі доля розпорядилася таким чином, що в аптеку до Мирослави потрапила на роботу її старша сестра.
– Ніколи б у житті не подумала, що буду працювати разом із рідною сестрою. Думала, таке буває лише у книгах або фільмах, – каже Марина Рибчинська. – Працювати у колективі, де ти маєш надійну підтримку, – дуже приємно. І з Валерією ми добре здружилися і відчуваємо себе у трьох наче сестри. У таких умовах працюється значно легше. Тим більше, що у нас є спільні захоплення квітами. Ми обожнюємо вирощувати як кімнатні рослини, так і залюбки доглядаємо на домашніх клумбах за яскравими трояндами.
– Цей колектив – супернадійний і результативний, – зазначає регіональна менеджерка аптек Ольга Ништун. – Прийміть у цей святковий день щиру подяку за вашу важливу працю, яка дарує людям здоров’я та повертає радість життя. Бажаю вам, дорогі фармацевти, наснаги в досягненні нових здобутків, подальшого професійного вдосконалення, міцного здоров’я, життєвого оптимізму, щастя, добробуту та родинного благополуччя. Нехай праця на благо людей приносить вам завжди тільки задоволення та прибуток, а доброзичливість, уважність і професіоналізм плідно сприяють вашому натхненню та новим звершенням. Миру вам і добра!
Денис Войтенко, фото автора
You cannot copy content of this page
