Російсько-українська війна, що розпочалася у 2014 році, уже майже 10 років продовжує забирати життя синів України. Найважче пережити це страшне горе матерям полеглих Героїв. Як не зламатися, де знаходити підтримку та як проживати втрату, поділилася Світлана Ковнацька. Її син Сергій загинув у 2018 році, виконуючи бойові завдання в АТО. Нині пулинка бере участь у різноманітних проєктах та зустрічах, де вшановують пам’ять полеглих Героїв.
Про участь землячки у програмі «Дати Мамі Надію», про фотосесію «Я і мій Герой», цікаві екскурсії разом з учасницями Об’єднання матерів і дружин захисників України, читайте далі.
Світлана Ковнацька одна з перших на Пулинщині пізнала біль втрати своєї рідної кровинки. Нині у Пулинській громаді мама полеглого Героя є представницею Об’єднання матерів і дружин захисників України.
– Коли загинув мій син Сергій, два роки мені було дуже важко прийти в себе, адже не було з ким поговорити. Але одна зустріч змінила все. У 2020 році мене запросили на збори родин загиблих атовців. Там мене прийняли, як рідну, бо лише мами полеглих Героїв розуміють мій біль. З тих пір я завжди намагаюся брати участь у заходах у пам’ять про загиблих Героїв. Нині я спілкуюся з багатьма мамами воїнів з різних куточків України, нас об’єднало спільне горе. На цих зустрічах завжди розповідаю, як вшановують пам’ять захисників України у нашій громаді. Радію, коли про наших дітей пам’ятають.
Наприкінці літа мами Героїв Світлана Ковнацька та Людмила Горбатюк взяли участь у проєкті «Дати Мамі Надію», який більше року реалізовують Християнська служба порятунку, Парафія Пресвятої Діви Марії Матері Церкви та Кустодія Братів Менших Капуцинів. Впродовж 5 днів у м. Київ матері Героїв з різних куточків України отримують підтримку від волонтерів, капеланів, лікарів.
Світлана Ковнацька розповіла, що кожен з п’яти днів був розписаний по годинах. Програма проєкту розрахована на моральну підтримку, покращення фізичного здоров’я та духовне наповнення. Для матусь полеглих захисників проводили сеанси арт-терапії (лікування мистецтвом), пет-терапії (спілкування з тваринками), вакуумного масажу, пресотерапії, масажу обличчя, заняття з реабілітації, SPA процедури. Усі бажаючі отримували індивідуальні консультації з психологом. Для кожної учасниці виготовили індивідуальні устілки для взуття.
Духовну підтримку учасниці отримували під час спільних молебнів у храмі та під час неформальної вечері з капеланом. Матусі розповідали про своїх синів та готували їхні улюблені страви. Учасниці викарбували імена своїх Героїв на стіні пам’яті проєкту «Дати Мамі Надію».
Гарним подарунком став день краси та фотосесія з макіяжем та новими зачісками. Ці фото учасницям подарували на згадку.
– Ці незабутні п’ять днів я часто згадую, – розповідає Світлана Ковнацька. – Сподобалося душевне ставлення до нас та наших дітей. Щиро вдячна організаторам проєкту та лікарям, які про нас дбали. Під час арт-терапії кожна мама розповідала свою історію на картинах. Ці вироби ми привезли додому. А ще ми побували на екскурсії у столичному Ботанічному саду, де насолодилися красою природи та зустріли відому артистку Мішель Андраде. Я щиро закликаю матерів Героїв не втрачати можливості і брати участь у таких чудових проєктах. Про кожну таку ініціативу пишу у нашій спільній вайбер-групі, адже таке спілкування допомагає знаходити сили жити далі заради пам’яті про наших синів.
Нещодавно разом з матерями Героїв з Курненської громади – Тетяною Талько, Галиною Стис, Майєю Плисак, Галиною Нечепорук, Ніною Ординською – Світлана Ковнацька стала учасницею фотосесії «Я і мій Герой». Ці світлини експонуватимуться на виставці в Америці. Також багато вражень принесла спільна поїздка до Собору Зарваницької Матері Божої, що на Тернопільщині, яку організувало Об’єднання матерів і дружин захисників України.
– На цю поїздку мені вдалося загітувати по кілька представниць з Пулинської і Курненської громад. Храмовий комплекс Пресвятої Трійці та Пресвятої Покрови у Зарваниці збудований ще у 1754 році. Його ще називають українським Єрусалимом, адже тут зберігається частинка останків Ісуса Христа. У цьому надзвичайно красивому та святому місці ми разом молилися за своїх синів та Україну, – розповідає Світлана Ковнацька. – Закликаю землячок, котрі втратили на війні найближчих людей, не залишатися наодинці зі своїм горем, а об’єднуватися і підтримувати одна одну!
Марія Мосійчук
You cannot copy content of this page
