На початку липня Володарсько-Волинський районний суд розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження щодо 46-річного жителя краю. Він мешкає у селі, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює трактористом. Обвинувачений, будучи придатним за станом здоров’я для проходження військової служби, отримав повістку про виклик 20 лютого 2024 року до РТЦК та СП для призову на військову службу до лав ЗСУ. У зазначений день чоловік без поважних причин не з’явився до військової установи.
У матеріалах окружної Коростишівської прокуратури зазначається, що у суді обвинувачений свою вину в інкримінованому йому злочині визнав частково та надав наступні показання. Вказав, що вперше повістку про явку до РТЦК почав отримувати на початку 2023 року. У лютому розпочав проходити військово-лікарську комісію у селищі, мав завершити її у місті Житомирі, проте туди не поїхав. У грудні йому повторно вручено повістку для проходження ВЛК, яку він пройшов 16 лютого 2024 року у Житомирі, де його визнали придатним до військової служби, але він із вказаним висновком не згоден, бо йому болить спина та у нього хворе серце. Проте вказаний висновок чоловік в установленому порядку до вище стоячої комісії чи до суду не оскаржував.
У день проходження ВЛК працівники РТЦК видали обвинуваченому бойову повістку про необхідність явки на ранок вівторка, 20 лютого 2024 р. для подальшої відправки на проходження військової служби. При цьому попередили, що у разі неявки без поважних причин його можуть притягнути до кримінальної відповідальності з позбавленням волі на строк від 3 до 5 років. Проте чоловік у зазначений час не прибув до військової установи. Свою відсутність пояснив тим, що не було чим доїхати.
Також обвинувачений не з’явився до РТЦК і в наступні дні, про причини неявки нікого не повідомляв. Чоловік пояснив, що має одну дитину, на утримання якої платить аліменти та яка проживає разом із ним і його колишньою дружиною за однією адресою. Бажання проходити військову службу немає.
У суді начальник відділення обліку мобілізаційної роботи розповів, що обвинувачений перебуває на обліку військовозобов’язаних з 1996 року, вперше був направлений для проходження ВЛК у лютому 2023 року, проте її так і не пройшов. Вдруге – направлений на ВЛК у грудні 2023 р., яку пройшов в обласному ТЦК та СП 16 лютого 2024 р., був визнаний придатним до військової служби та в цей же день з ним проведено вивчення морально-психологічних якостей та інших відомостей, при цьому чоловік не вказував, що він має право на відстрочку чи не згодний з висновком ВЛК та самостійно поставив позначку, що скарг на здоров’я немає. Цього ж дня йому видали повістку про явку до РТЦК та мобілізаційне розпорядження про відправку до Центру підготовки підрозділів.
У день, коли чоловік не з’явився до військової установи, до його місця проживання був направлений службовий автомобіль. Із оселі обвинуваченого вийшла дівчина та повідомила, що власник житла пішов уранці у невідомому напрямку.
Після направлення РТЦК та СП повідомлення про вчинення чоловіком кримінального правопорушення, обвинувачений у травні 2024 року прийшов до військової установи щоб забрати військовий квиток, проте будь-яких поважних причин неявки за повісткою не повідомляв.
Суддя критично поставився до пояснень обвинуваченого щодо його непридатності до військової служби через наявність захворювання, оскільки такі спростовуються довідкою ВЛК від 16.02.2024 р., відповідно до якої чоловік придатний до служби. Суд під час розгляду кримінального провадження не уповноважений здійснювати перегляд висновків ВЛК.
Обвинувачений мав право та можливість оскаржити постанову ВЛК і міг ініціювати питання про проходження повторного переогляду у ВЛК навіть після реєстрації кримінального провадження, однак цього не зробив.
Суд відхилив доводи обвинуваченого про неможливість прибути до РТЦК та СП через відсутність транспорту, оскільки такі підстави не є поважними, а не повідомлення уповноважених осіб центру комплектування про причини неприбуття за повісткою, залишення після цього місця свого проживання та неявка у наступні дні протягом тривалого часу свідчать про наявність умислу в обвинуваченого саме на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Тому суддя ухвалив рішення визнати чоловіка винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки.
Денис Войтенко
Без дозволу автора заборонено передрук матеріалу з публікації
You cannot copy content of this page
