В Україні триває війна. На передовій гинуть, зникають безвісти та потрапляють у полон хоробрі Захисники та Захисниці. Пулинщина скорботно зустрічає полеглих Героїв і радіє, коли вони повертаються додому живими та здоровими.
Нещодавно у рідний край після обміну повернулися двоє воїнів-земляків, які потрапили у полон російських окупантів у травні 2022 року. Що вони пережили? Відверте інтерв’ю про страшні дні та ночі у неволі – читайте далі.
Влітку жителів Пулинщини сколихнула звістка про те, що двоє наших земляків на передовій тривалий час не виходять на зв’язок та, ймовірніше, хлопці потрапили у полон. Рідні та знайомі розпочали пошуки і шляхи визволення мужніх захисників. І на початку вересня бранців російської неволі вдалося повернути додому.
З того часу минув місяць. Наш журналіст домовився про зустріч з одним із них, щоб дізнатися про пережите пекло.
Знайомтесь, молодий воїн Юрій Лисюк. Йому 26 років. Мешкає у селі Буряківка. До повномасштабного вторгнення працював у цеху рибзаводу та на столярці, любив грати у футбол. У 2016 році був у числі військових-строковиків, служив у генеральному штабі центру забезпечення Збройних Сил України. «Коли почалася велика війна, то не зміг ні хвилини лишатися вдома і 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до військкомату. Таким чином потрапив до роти охорони, – мовить Юрій Лисюк. – Через кілька місяців вирушив у відрядження. Згодом потрапив на передову у Донецьку область. І саме там потрапив у полон».
– Як це сталося? Розкажи, будь ласка, подробиці.
– Обідньої пори чергували на позиціях. Раптово почався артобстріл. Стався активний наступ окупантів. Запекла перестрілка. Закидали нас гранатами.
Що було далі? Як наш земляк жив у вֹ’язниці для бранців? Хто допоміг воїну вижити у нелюдських умовах? Як відбувся обмін полонених? І що змінилося у житті Юрія Лисюка після повернення додому? Продовження інтерв’ю читайте у новому випуску газети «Вісті», яка вийде друком у п’ятницю, 4 листопада. Дочекайтеся!
You cannot copy content of this page
