21 листопада українці всього світу об’єднуються в один нескорений дух мужності та патріотизму. Сім років тому жителі нашої держави зробили свій вибір і стали на захист демократичних цінностей та європейського розвитку України. Стрімкий та драматичний розвиток подій: побиття протестувальників та силовий розгін переросли у масові протести по всій країні з першою кров’ю Героїв Небесної Сотні. Проте людей із спільною метою не здолали ані холод, ані силове протистояння, ані агресія та зброя.
Свідком буремних і доленосних подій є житель Пулин, депутат районної ради 5 і 7 скликань Юрій Лисюк. Він розповів нашому журналісту про небезпечні поїдки до столиці та підтримку учасників Євромайдану.
– Не міг бути осторонь тих подій, які відбувалися у Києві під час Революції Гідності, – зазначає Юрій Лисюк. – Мене підтримали друзі та однодумці. Від початку грудня 2013 року стали їздити до столиці. Пам’ятаю, як зібрався в дорогу я з братом Олександром, товаришами Русланом Коханським і Віктором Вікарчуком. Скинулися на пальне, заправили машину та поїхали. Тоді навіть не уявляли, чим для нас обернеться ось ця поїздка. Ми пережили один із найстрашніших моментів під час Революції Гідності – ніч безнадії, коли беркутівці та внутрішні війська зробили першу спробу розгону Майдану.
Юрій Олександрович пригадує події, які відбувалися у ніч із 10 на 11 грудня: «Усе почалося близько опівночі. Звичний спокій на центральній площі Києва порушили беркутівці та внутрішні війська. Вони щільним строєм оточили Майдан і намагалися витіснити протестувальників. Пулинці з іншими людьми зібралися біля сцени, взялися за руки, щоб стримати наступ. На Майдан стали підходити сотні містян – і спроба розігнати Євромайдан зазнала поразки».
Пан Юрій зі своїми однодумцями не злякався небезпечної ночі, проведеної на Майдані. Їздили ще. До них приєднувалися й інші жителі району.
– Винаймали автобус, самі платили за поїздки, – долучається до розмови мешканець Пулин Руслан Коханський. – Брали із собою багато їжі та ліків, щоб підтримати учасників Революції Гідності.
– Я возив на Київ мед. Якось зарізав кабана, узяв відро сала із часничком і спеціями і такими гостинцями пригощав протестувальників. Схожі вчинки робили мої друзі. Вони постачали на Майдан медикаменти від застуди, крупи, чай, каву тощо, – мовить Юрій Лисюк. – У січні 2014 року допомагали учасникам Майдану відновлювати барикади. Багато чого можна згадати і розповісти. Та найголовніше те, заради чого усе це ми робили. Відомий український письменник, режисер і драматург, класик світового кінематографа Олександр Довженко писав: «Ті держави здатні стати великими, в яких великі малі люди». Це сказано і про тих відважних студентів, які не побоялися протистояти владі колишнього президента країни Віктора Януковича, і учасників Євромайдану, яких не злякали кулі снайперів, і військових, які боронять територіальну цілісність України на Донбасі. З такими людьми наша держава обов’язково буде великою, сильною, успішною та заможною. Будьмо гідними подвигу тих героїв, які полягли за цю мету і нашу свободу. Вічна їм пам’ять і шана… Символічно, що наш загальнонаціональний День Гідності і Свободи співпадає з великим християнським святом – Собором Архистратига Михаїла та безплотних Сил Небесних. Архістратиг Михаїл був захисником Божої слави. Він повстав проти зла та переміг його. З Божою допомогою і ми здолаємо зло, яке так хоче знищити Україну. Бажаю, щоб наша боротьба закінчилася блискучою перемогою.
– Загублені життя Небесної Сотні дали відлік нової ери в країні – прокинувся дух нації, свободи та прагнення радикальних змін, – підсумовує Руслан Коханський. – Відродження української нації та держави стали ознакою того, що події на Майдані об’єднали та змінили нас!
You cannot copy content of this page
