Тати на раз-два міняють підгузки, готують чарівну кашу для суперсили малюків. Стають детективами і проводять розслідування в пошуках загубленої пустушки. Із дошки і всілякої всячини майструють чудернацькі бізіборди, від якої малеча у захваті. Вирушають із синами і донечками у захоплюючу мандрівку вулицею пізнавати світ, танцюючи в калюжах і пробуючи на смак пісок, траву, крижані бурульки. Сміливо відганяють від ліжечка бабайку, чупакабру, інших чудовиськ.
Тати не просто допомагають мамам. Вони рівною мірою розділяють радощі і труднощі у вихованні дітей, руйнуючи тривалі й міцні стереотипи, що це – суто жіночий обовʼязок.
І в декрет тати теж ідуть. Дедалі більше можна почути історії про батьків, які доглядають малюків.
– Тати все частіше йдуть у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, – розповідає головна спеціалістка управління праці та соціального захисту населення Пулинської райдержадміністрації Марія Радченко. – Cтатистику назвати не можемо, адже державної фінансової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в Україні немає. До нас у цих випадках не звертаються, відпустки регулюють батьки зі своїми роботодавцями. А допомога при народженні дитини призначається одному з батьків і виплачується незалежно від того, чи були мама або тато застраховані (працюючі) особи. Не лише мама, також тато, бабуся чи дідусь можуть звернутися до свого роботодавця із заявою про відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Як оформити декретну відпустку на батька
Піти у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку можуть як мама, так і будь-який інший родич, який доглядає за малюком. Це може бути тато, дідусь, бабуся, інші родичі, опікун, один із прийомних батьків. Про це читаємо в роз’ясненні Міністерства юстиції України на сайті www.minjust.gov.ua.
Щоб оформити відпустку для догляду за дитиною, батько, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично доглядатиме за дитиною, повинен надати за місцем своєї роботи такі документи:
– заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– копію свідоцтва про народження дитини;
– довідку про те, що мама дитини не скористалася правом на таку відпустку за своїм місцем роботи (навчання, служби) або вийшла на роботу до закінчення терміну відпустки;
– документ, що підтверджує родинний зв’язок працівника, який бажає оформити відпустку, з дитиною.
Наші читачі поділилися кількома історіями про чоловіків у декреті. У багатьох випадках батьки не оформлюють відпусток, бо не мають постійної офіційної роботи. Нерідко чоловіки працюють дистанційно за гнучким графіком, тому можуть доглядати за дитиною.
1.Тато втратив роботу, мама працює
Анатолій пішов у декрет, коли втратив роботу під час скорочення. Його сину тоді був один рік. Дружина Алла робить клієнтам макіяж. Ця сфера послуг користується попитом завжди, тож у жінки часто є замовлення. У Житомирі вона відкрила студію краси. Виїжджає також робити святковий макіяж додому до замовників.
Доки мама працювала, тато дбав про малюка. Водночас він підшуковував підробітки в Інтернеті. Оскільки має фах програміста, з часом знаходив цікаві замовлення. Та, як виявилося, досить непросто зосередитися на справах, дотримуватися дедлайнів і плідно працювати над проєктами, маючи малюка, який активно пізнає світ і потребує постійної уваги. Тому Анатолій обладнав собі робочий кабінет на балконі, де трудився, коли син засинав.
Згодом чоловік знайшов добре оплачувану постійну роботу. А його дружина продовжує успішно розвивати свій маленький бізнес. Їх син Матвій зараз ходить до дитсадка. Коли в мами за записом клієнти, Анатолій водить сина до садочка і забирає його ввечері додому. Алла ж возить хлопчика на розвиваючі заняття та гуртки.
Подружжя вважає, що таке рішення, яке вони прийняли кілька років тому, було правильним. Це допомогло їм пережити труднощі, самоудосконалюватися, досягати успіхів у кар’єрі і стати ще міцнішою сім’єю.
2. Удвох легше впоратися
У Миколи та Лізи двоє дітей – дев’ятирічна донечка і дворічний син.
– У декретній відпустці офіційно перебуває моя дружина, – розповідає Микола. – Але оскільки в нашого сина особливості розвитку і нам часто доводиться з ним їздити до лікарів, реабілітологів, на різні корекційні та розвиваючі заняття, я по суті теж перебуваю в декреті, бо Лізі самій не впоратися. Потрібно також завжди приділити увагу доньці – допомогти з уроками, відвезти на гуртки, почитати і погратися разом. Діти – наша радість і щастя, але це і велика праця, з якою легше справитися разом.
Саме тому свою роботу Микола – а він є підприємцем – планує так, щоб і справи вести успішно, і родині якомога більше часу та уваги приділити.
3. Дідусь – найкращий нянь
– Я хочу розповісти вам історію про дідуся, який на своїх руках і плечах виростив онуків. Я в захваті від таких людей! – ділиться наша читачка Анна. – У мене по сусідству живе молода жінка Леся. Коли вона вийшла заміж, то довго не могла з чоловіком народити дітей. Врешті дочекалися сина. Хлопчик був дуже хворобливий. Батьки регулярно ходили до лікарів, оберігали його, як зіницю ока і здмухували з нього пилинки. Згодом виявилося, що Леся вагітна вдруге. Чоловік був категорично проти ще однієї дитини, бо втомився від проблем із першою. Він наполягав на аборті. Та дружина відмовилася. Коли народилася дівчинка, вона постійно хворіла, повторювалося те, що було з первістком. Батько не витримав і пішов із сім’ї.
Двоє дітей на руках, яких треба годувати й одягати, лікувати, велика платня за комуналку, купа інших витрат… На все це потрібні гроші. Коли донечці Світланці було три місяці, Леся вийшла на роботу. Вона торгувала на ринку. Спочатку наймала недорогих нянь. Якось пожалілася: «Нащо мені такі няні, які навіть імен моїх дітей не можуть запам’ятати?! Та й за дітьми дивляться погано». Тоді порятунком для сім’ї став дідусь. Він живе за 15 кілометрів у селі. Доглядає свою хвору дружину і 90-річну матір, садить городи. І як тільки встигає, де стільки сил бере? Дай Боже, йому здоров’я!
Поки його дочка була на роботі, глядів онуків. Вони гралися на дитячому майданчику, а Петро Іванович з багажника автомобіля в цей час продавав у дворі багатоповерхівок свою городину, щоб ще й так допомогти якоюсь копійкою дочці та онукам. Світланка підросла, у пісочниці робить бабки і в іграшковому посуді «варить» для улюбленого діда «каву».
І що цікаво, з часом батько Лесиних дітей став приїжджати, проводити час із ними. Ходить на прогулянки з молодшою донькою, сміття виносить або випраний одяг вивішує, продукти з старшим сином купує, допомагає Петру Івановичу ремонтувати його старого «Жигуля»… Певне, дідусь для цих дітей став найкращим нянем, який тільки може бути, а для їхніх батьків – чудовим прикладом!
4. Не бійся, з тобою старший брат!
– Може, це не зовсім стосується теми декрету татусів, про яку Ви писали у соцмережі і просили відгукнутися кому відомі такі історії, але мені пригадався один особливий випадок у дитячій консультації в Пулинах, – мовить пані Оксана. – Ми сиділи з донькою в черзі до лікарки, поруч із нами був хлопчик віком 15-16 років. На руках він тримав 9-місячну дівчинку. Я здивувалася, але подумала мовчки: йому довірили таку важливу справу – похід до лікаря! Він же сам іще дитина, а так відповідально і серйозно дивиться за малечею. «Це моя сестричка», – сказав мені на моє мовчазне запитання. Виявилося, що в них багатодітна родина, мама зараз зайнята з іншими дітками, тато – на роботі. А старший син привіз у візочку наймолодшеньку на плановий огляд.
Хлопець усміхався до сестрички, гойдав її, казав, щоб не боялася, бо все буде добре. «Я і господарство пораю, і менших братів та сестру гляджу. У нас весело!» – і такий він був щирий, що не передати словами!
Хтось із тат і мам іде у декрет. Хтось після народження малюка продовжує працювати.
У декреті не сидять! Це підтвердять ті, хто там були. Але вони й розкажуть, яке це щастя – активно бути поруч з дитиною з перших днів її життя. Якщо ви працюєте і у вашій родині є малюк, спробуйте максимально долучитися до його чи її догляду. Дайте вашим дружинам/чоловікам кілька годин перепочинку. Піти в перукарню, на риболовлю, на зустріч з подругами/друзями, у магазин чи на футбол. У вас вийде, ви можете стати супергероями та супергероїнями для ваших дітей!
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
You cannot copy content of this page
