42-річний житель Пулин Сергій Шкарлінський у юності отримав серйозну травму – перелом шийного відділу хребта. Відтоді не може ходити, їздить на інвалідному візку. Наскільки чоловіку зручно пересуватися у нашому селищі дізнавався наш журналіст.
– Моє життя змінилося у 17 років. 12 липня відпочивав на Яснополянському ставку, пірнув на мілину і зламав хребет, – розповідає Сергій Шкарлінський. – Оперативне втручання лікарів, перебування у реабілітаційних центрах не дали бажаного результату.
Не можу ходити, пересуваюся на візку. Тому дуже важливо, щоб у містечку були пандуси.
Пам’ятаю, коли у Пулинах лише в двох місцях облаштували пандуси. У той період не мав можливості потрапити до аптеки чи магазину.
Протягом останніх років усе змінилося. Майже всюди є необхідні для таких людей як я зручні засоби пересування.
Спілкування з журналістом відбувається у центрі селища біля відділення пошти. Саме сюди, зі слів Сергія, найпроблемніше дістатися.
– Поштою доводиться часто відправляти листи. Але є велика проблема потрапити до відділення: пандус відсутній, дуже багато сходів, якими не піднімуся, ще й немає дзвінка, щоб викликати працівника пошти (точніше він колись був, але його хтось зламав і досі лишився невідремонтованим), – мовить Сергій Шкарлінський. – Складно також дістатися в універмаг. Пандус є, але поруч із ним складено плитку, яка заважає заїхати всередину. Я не з тих людей, хто буде просити сторонньої допомоги. Якщо не можу щось зробити, то не кликатиму інших.
Пересуваємося далі. Чоловік каже, що може без проблем заїхати до будь-якої аптеки, магазинів і кафе.
– Приємно, що підприємці не забувають про людей з інвалідністю, турбуються про комфорт для усіх та облаштовують зручні пандуси, – каже Сергій. – Буваю в різних куточках України, то є міста, в яких пандусів кілька штук на багатотисячний населений пункт. Наші Пулини у цьому питанні – одні з кращих!
You cannot copy content of this page
