Пам’ятаєте ще дитячий «аргумент», коли аргументів насправді немає, – «сам дурень!» Цей прийом має й інші варіації: «валити з дурної голови на здорову», «перекладати вину на невинного»… Зараз виявів таких пересмикувань, зміни акцентів, ми бачимо аж забагато: повідомлення москви, зокрема заяви російських посадовців, часто є дзеркальними до реальності і означають цілком протилежне.
Приклади цього може навести чи не кожен із нас. Пригадаймо для початку спілкування з рідними/знайомими «звідти». Як показує досвід авторів і їх близьких/друзів, ситуації до болю схожі:
1) «Мамо, ми тут сидимо у підвалі, нас весь час бомблять» – «Ты там поменьше украинское телевидение смотри, а то уже бредишь!»;
2) «Брат, я тебе объясню, что там у вас происходит» – «Та я тут, що ти мені поясниш? У нас обстріл!» – «Нет, ты не понимаешь! Это вас обманывает ваша власть»;
3) «Как там вы?» – «Та хреново, людей у нас убивают!» – «Ну вы еще чуточку потерпите, скоро все будет хорошо, мы вас освободим».
Прикладів – море. Результат: повне їх НЕБАЖАННЯ розуміти ситуацію. Звинувачення українських ЗМІ у тому, що всі повідомлення про руйнування, завдані Україні, – це фейки (слово ж вивчили!). Таврування українців як зомбі попри власне поклоніння своєму телебаченню («в телевізорі не показали – значить, такого не було»). Все це – наслідок багаторічної обробки свідомості дезінформацією. І сьогодні повідомлення росії про її переможну політику, звитяги на «звільнених» територіях чи виявлену благодійність лише незначною мірою спрямовані на нас. Головне – продовжувати обдурювати власне народонаселення там, на росії. Відповідно, ми повинні розуміти: все, що повідомляють звідти, однозначна дезінформація, вірити якій НЕ МОЖНА.
Ілюстрації? Їх, знову ж, забагато. Так, о 5-й ранку 24 лютого володимир путін оголосив рішення про початок проведення «спецоперації» на Донбасі на прохання угруповань «ДНР» та «ЛНР». Він наголосив, що в плани росії не входить окупація українських земель. Бо ж рф вважає важливим, щоб правом самовизначення могли «скористатися всі народи України». Відповідальність за «можливе кровопролиття» Путін поклав «на совість українського режиму» – https://www.radiosvoboda.org/a/31719676.html
Що маємо насправді? Повноцінну військову агресію. У тимчасово окупованих районах росіяни призначили свої адміністрації та намагаються провести фейкові референдуми. Іншими словами, позбавляють українців можливості самовизначення. Про «кровопролиття на совісті українського режиму» й говорити нічого, – саме росіяни з наказу путіна масово вбивають цивільних.
Чому ж росія напала на Україну? Доречно пригадати мультфільм, що показують у російських школах. Про хлопчика, який захотів, аби його називали не Ніколаєм, а Миколою, і став активно ображати інших. Так, як Україна вже вісім років нібито ображає мешканців квазі-республік ДНР та ЛНР. Нумо, звернемося знову до власного досвіду – тих, хто має родичів/знайомих у ОРДЛО! Хтось жалівся вам, що Україна проводила там бомбардування, тримала в концтаборах, здійснювала біоексперименти над тамтешніми дітьми? І ми не чули! То в чому ж річ? Путін пояснив це гучною, але цілком незбагненною метою – «денацифікацією України». Насправді, немає жодних доказів того, що російськомовні чи етнічні росіяни на сході України зазнають переслідувань – не кажучи вже про геноцид – з боку української влади. Це підтверджують звіти Ради Європи, Верховного комісара ООН з прав людини та ОБСЄ – https://www.ukrinform.ua/rubric-uarazom/3451395-denacifikacia-pokremlivski-rosiani-opriludnili-programu-genocidu-ukrainciv.html
Далі. В інтерв’ю італійській телекомпанії «Медіасет» очільник МЗС рф сергій лавров сказав, що москва не ставить за мету зміну київського режиму, «подібним займаються лише США» – https://t.me/rian_ru/161353
Насправді ми пам’ятаємо зроблені росією заяви про незаконність «нацистського» київського режиму; викрадення та катування представників органів української влади та місцевого самоврядування з метою змусити виконувати злочинні накази окупантів.
Ще. Російські пропагандистські ресурси повідомили, що українці на окупованих територіях, які агітпроп називає «звільненими», отримали пенсійні виплати. Що на практиці? Російські окупанти грабують банки й відділення Укрпошти, де зберігається готівка, призначена для пенсійних і соціальних виплат українцям – https://www.stopfake.org/uk/fejk-rosiya-viplatila-pensiyu-ukrayintsyam-z-okupovanih-teritorij/
Від найбільшої події до найменшої теми – всі повідомлення росії містять криве віддзеркалення. Чи це звинувачення НАТО в тому, що альянс пообіцяв росії не поширювати свого впливу на схід, і саме порушення цієї обіцянки змусило росію протистояти загрозі НАТО на території України. Зауважимо: така «обіцянка» ніде не зафіксована. Російські ЗМІ заявляли, що її «усно» отримав ще Михайло Горбачов. Але сам Горбачов 2014 року спростував це твердження в інтерв’ю німецькому телебаченню:
«Варшавський договір ще існував, і це питання на той час не стояло»,- пояснив він. У договорі «два плюс чотири» від 1990 року мова йшла про територію колишньої НДР, уточнив Горбачов. У ньому обумовлювалося, що там не можуть «розміщуватися атомна зброя та війська НАТО». Чи це розповідь про надану десь у Херсоні гуманітарну допомогу, яку місцеві жителі насправді проігнорували…
Окрім синдрому «кривого дзеркала», наголосимо на двох міфах. Про те, що є ліберальні російські медіа, які кажуть правду. Це – неправда. Вони так само маніпулюють, лише завуальовано, менш безпардонно. І вірити їм також не слід. Другий – про те, що існують «хороші росіяни», а винний виключно путін. Але ж це не він особисто натискав на гашетку, стріляючи в українців, не він ґвалтував підлітків, не він скидав бомби на мирні об’єкти. То хто ж тоді – оті «хороші росіяни»? І чи не вони обрали собі таку владу і чудово співіснують з тоталітарним режимом вже не одне десятиліття?
Отже, не віримо! І бажаємо всім бути пильними.
Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Алла Федорина,
доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету Сумського державного університету, заслужена журналістка України,
Олексій Гвоздик, медіаексперт
You cannot copy content of this page
