Родина Нестерчук із Пулин має вдома шість улюбленців – чотирьох котів і двох собак. Ці потішні мурчики та галасливі песики з’явилися в оселі завдяки добрим серцям сестер Марії і Мирослави. Вони підібрали чотирилапих на вулиці та принесли до рідного дому. Про дівчат, які витрачають грошей на потреби безпритульних тваринок більше, ніж на косметику, – далі у матеріалі.
– Ми обожнюємо котиків і песиків. Не можемо спокійно пройти чи проїхати повз жалісливе нявчання чи скавучання тваринки. Обов’язково зупиняємося, знаходимо тваринку та надаємо допомогу, – розповідає Марія Нестерчук. – Кілька років тому в нас зник із дому кіт Баксік. Довго його шукали. Натомість знайшли на дорозі поблизу поля інше кошеня та взяли додому. Дали їй ім’я Майя.
Згодом у нашому будинку з’явився дуже схожий на Баксіка котик на ім’я Тімошик. Коли його підібрали, то у нього була вивихнута ніжка. Ми пролікували тваринку і тепер він може повноцінно рухатися.
– Якось поїхала годувати безпритульну собаку в Пулинах, а повернулася додому з кошеням, яке могло загинути на вулиці. Так в оселі з’явилася ще одна кішка Мія, – мовить сестра Марії Мирослава. – 1 грудня 2019 року ми врятували життя котику Рудику. В нього була зламана лапка. У ветлікарні в Пулинах зробили знеболювальний укол. Саму операцію проводили в Житомирі. На жаль, тваринці довелося ампутувати кінцівку. Забрали додому. Довго шукали господаря для Рудика. Врешті-решт лишився у нашій родині, і тепер на своїх трьох – добряче ганяє по будинку і навіть намагається видертися на дерева чи кущі.
Схожим чином у родині Нестерчук з’явилися два безпритульні собаки – Бетті та Муха.
– Один із них прийшов за нашим татом із риболовлі. Довго не відходив від будинку. Почали його підгодовувати. Звикли до нього. І він теж став жити у нас, – каже Марія. – Із сестрою не уявляємо життя без цих тваринок. Буває, що останні гроші витрачаємо не на косметику, а на кісточки чи інший корм для тварин.
– Наші котики кращі за будь-який будильник. Вранці забігають до кімнати та ніжно будять. Поруч із ними забуваємо про усі негаразди. Вони відчувають наш настрій. Діють наче антидепресанти, – говорить Мирослава. – Пам’ятаю один випадок. Сестра працювала в Житомирі в кафе. І поруч із цим закладом мешкала безпритульна собака, яка народила дев’ять цуценят. Коли вони підросли, директор закладу наказав взяти мішок, покласти туди песиків і втопити. Тоді ми їх вирішили врятувати – по кілька штук клали у коробки та привозили у Пулини і роздавали місцевим жителям. Дуже віримо, що жителі району по-людськи будуть ставитися до братів наших менших і не викидатимуть їх на вулиці як непотрібні іграшки. А ще хочемо закликати любителів чотирилапих турбуватися про тих беззахисних тваринок, які опинилися надворі. Краще візьміть їх додому, подбайте про них, а не витрачайте гроші на дорогих породистих котів і собак. «Дворняги» дарують любові не менше, ніж їхні елітні родичі.
You cannot copy content of this page
