У людини, яка творить щось своїми руками і робить світ красивим та затишним, певне, є щось від чарівників. Адже коли потрапляєш у світ в’язаних іграшок Ірини Кравченко з Пулин, наче поринаєш у казку. До тебе посміхаються милі ведмедики та бегемотики, зайчики і фантастичні поні-єдиноріжки, зачаровують лялечки. Вони милі і м’якенькі, що так і хочеться їх притулити до себе.
Ірина закінчила автодорожній коледж, затим отримала вищу економічну освіту. Пробувала себе в різних видах рукоділля. Вишиває картини бісером та нитками, в’яже одяг. Але найбільше їй до душі створювати саме іграшки.
-Колись я спробувала гачком зв’язати ляльку. Вона вийшла неідеальна. Але мені захотілося творити й далі, і робити це краще, – ділиться Ірина Кравченко. – Почала шукати схеми в Інтернеті, роздрукувала їх. Так стали з’являтися ведмедики й інші тваринки, герої мультфільмів, лялечки. Порівняно з одягом ці роботи невеликі, виконувати їх легше і набагато швидше бачиш результат.
Як і коли пулинка захопилася рукоділлям? Їй тепер важко пригадати. Каже що давно. Бо у них у родині всі творчі. І мама, Лариса Оборська, власноруч створює гарні речі, і сестра Людмила захоплюється вишиванням бісером.
Дім, у якому на неї чекають; син Олександр і донечки Діана та Женя; праця продавчинею у крамничці, де просто рай і величезна спокуса для рукодільниць, – це те, чим живе і тішиться пані Ірина. Скільки б не було справ і клопотів, жінка завжди знаходить час для улюбленого заняття.
-Це зовсім не важко, треба просто хотіти, – говорить майстриня. – Я спочатку зроблю хатню роботу, а тоді можу сісти в’язати.
Уголос рахує петлі, щоб не збитися. Петелька за петелькою, рядочок за рядочком – так росте майбутня іграшка, якою буде гратися наймолодша донечка Женя.
-Вона дуже любить іграшки, які я роблю. Вони приємні на дотик, – усміхається Ірина. – І які б не були милі та гарні іграшки з магазину, проте не такі, як ручної роботи. Навіть коли я в’яжу з одних і тих самих ниток, за тією ж схемою ведмедиків чи лялечок, ніколи дві однакові іграшки не вийдуть, кожна завжди унікальна. У них і очки, і посмішка інші, ніж у тих, яких масово виготовляють машини.
Важко стриматися у релігійні свята від свого захоплення, бо ж дуже хочеться творити. Але в такі дні Ірина робить перерву.
-Йду до бібліотеки, беру там детективи, які читаю на одному подиху. Найбільше подобаються з цікавим сюжетом та з елементами гумору.
Коли народжуються іграшки, їхня «мама» завжди сповнена тепла і позитиву, тож усе хороше передає своїм різнокольоровим малюкам. А вони потім тішать родину майстрині або ж нових господарів, милують око під час виставок народної творчості та щороку є учасниками Пулинського лавандового фестивалю.
На світлинах – роботи Ірини Кравченко
You cannot copy content of this page
