Після нічного чергування Петро Іщенко, який працює сторожем, проходить вулицями селища, поруч з районною лікарнею, автобусною станцією, йде центром і грає землякам веселі та щемливі мелодії. Автомобілі сповільнюють свій рух, велосипедисти дивляться на перехожого музику й усміхаються. З вікон визирають місцеві мешканці. Людина, яка грає навулиці в Пулинах, просто так, для своєї душі і на радість іншим, – то нині дивина.
-Люблю дарувати людям радість. Музика лікує, тому обов’язково проходжу поруч з лікарнею, – говорить пенсіонер. – Мені вже сімдесят третій рік пішов. Але буду грати поки подужаю.
Петро Іщенко підбирає на слух народні та популярні мелодії. Каже, що нотної грамоти не знає – навчився грі на інструменті сам, коли був підлітком. Брав тайкома батькову гармошку – та відводив душу. І зараз він не уявляє свого життя без музики. Петро Іщенко любить вранці привітати пулинців і побажати їм за допомогою звуків мелодій нового доброго дня. І йому це вдається – люди з гарним настроєм прямують на роботу та в справах, з вірою що день справді буде добрим і вдалим.
You cannot copy content of this page
