У кожного, хто наважився стати донором, свій шлях і своя історія. Дуже часто – це біда, що приходить до рідних, знайомих або близьких. Це стається найчастіше неочікувано, коли для одужання та надії на життя людині терміново потрібна рятівна кров чи її компоненти.
Велике бажання допомагати ближнім багато років виношувала тендітна пулинка Олександра Гінгізова. Коли дитині знайомих вкрай потрібні були донори, Саша прагнула поділитися своєю кров’ю. Прибула з іншими добровольцями, проте медики дівчині відмовили.
-Мене не допустили до донації, бо моя вага була менше 50 кілограмів, а це є протипоказанням до донорства, – ділиться Олександра. – Потім я народила спочатку сина, затим донечку. А після пологів рік не можна бути донором. То застуда, то ще щось постійно стояло на перешкоді. Проте я не здавалася і допомагала як могла: шукала донорів у військових частинах, серед друзів, знайомих спортсменів. Під час карантину була започаткована благодійна акція «Підвези донора» – і я підвозила автомобілем донорів до Житомирського обласного центру крові. Коли є потреба в донорах конкретної групи крові, до мене вже звертаються як до волонтерки Центру крові з проханням допомогти відшукати цих людей.
Нарешті в квітні цього року в Олександри Гінгізової прийняли кров. Вона прагнула допомогти онкохворій дівчинці, з якою в Саші однакова група крові та резус. Не спала ночами, хвилювалася за здоров’я хворої донечки її подруги. Допомагала як могла. Проте як донорка тромбоцитів пулинка не підійшла. Тому здала цільну кров.
– Чому я хочу ділитися своєю кров’ю? Мабуть, спрацьовує материнський інстинкт. Коли є хворі діти, прагнеш їм допомогти. Це настільки боляче і важко дивитися, що з десяти потенційних донорів тромбоцитів підходить лише одна людина! – розповідає Олександра. – Я бачила на вулиці людей, які хапали за руку перехожих і просили їх здати донорську кров.
Олександра ділиться, що коли йшла на донацію вперше, не поснідала як слід. Удруге вона вже краще підготувалася. Наприкінці травня жінка здавала плазму крові – це процедура складніша і триває довше, ніж здавати цільну кров. Рідні відпускають Олександру і розуміють, що вона після відвідин Центру крові втомлена і потребує відпочинку.
– Чесно скажу, перший раз мені було страшно. Боялася втратити свідомість. Але треба бути мужньою, показувати приклад іншим. Я обов’язково знову піду до Центру крові! І візьму з собою інших людей.
Я вважаю, що варто поділитися краплиною крові. Бо всі ми ходимо під Богом. Я допоможу – колись допоможуть мені. Як можу – так і допомагаю. Не можу своєю кров’ю – шукаю донорів. Чимало людей, які йдуть на донорство, на жаль, не готуються як слід. Приймають ліки, не дотримуються дієти напередодні здачі крові, вживають алкоголь і палять, приховують перенесені захворювання, щодо яких є протипоказання. А це все може нашкодити людям, які дуже потребують донорської крові.
Коли приходить біда до твоїх рідних, сусіда, знайомих, і ти можеш хоча б краплинкою допомогти, зроби це! Не можеш здати кров – допоможи знайти донора, привезти його до Житомира. Якщо спробуєш це зробити раз – і знову робитимеш, – говорить Олександра Гінгізова.
Дізнатися про те, як підготуватися до донації, які є протипоказання, можна на сайті donor.ua. Також детальнішу інформацію ви можете одержати в Житомирському обласному центрі крові. Тел.: (0412) 33-30-24, 063 822 19 62. Електронна пошта: donare16@gmail.com. Адреса: Житомир, вул. Кибальчича, 16.
You cannot copy content of this page
