Нещодавно відбулося народження третьої ліричної книги поета, вчителя української мови і літератури Пулинської школи Михайла Плосковітова «Квітка моєї сили». У ній автор пише про одвічні аспекти життя – любов, патріотизм, відданість, сімейні цінності, красу рідного краю. Поетична збірка увібрала тривоги та хвилювання за долю країни, нотки весняних радощів та осіннього суму, почуття незбагненого цвіту життєвої квітки.
– Мабуть, у кожного з нас є квітка – сили, любові, щастя, добра, смутку. Вона щовесни розцвітає, квітне, милує око чи надихає, розповідає таємниці або бентежить, – розповідає про нову збірку Михайло Плосковітов. – Вірші, які увійшли до книги, написані протягом останніх чотирьох років. Своєю «Квіткою» я завдячую багатьом людям, зокрема Миколі Серпню та Віталію Назаруку за підтримку та появу книжки, прекрасним друзям-поетам Олександру Печорі, Наталії Мазур, Валентину Буту, за турботу та опіку – Юрію Щербику, юним і талановитим художницям-ученицям Валерії Рижук та Дарині Кищак, а також вчительці-колезі Людмилі Правдицькій, верстальниці Людмилі Денисюк-Фірчук, колективу Волинської обласної друкарні, а ще своїй сім’ї – дружині Лесі і сину Віталію та усім, хто вірив. І хоч «Квітка моєї сили» маленька й тонка, часом сумна й невиразна, місцями наївна й проста, але вона є! Дякую!
У передмові до поетичної збірки друзі поета Олександр Печора та Лідія Скрипка пишуть: «Квітка – неоцінений острівок справжньої лірики. Тут небагато любовної поезії, але в тій краплині – океан кохання. Автор вправно вишиває віршоване полотно для закоханих:
…віднині ділитимемо все на двох:
Ковдру і капці, варення і… зорі, що висять,
Небо ще тепле, по ньому ступатиме Бог,
По візерунках, що хрестиком вишиє місяць.
Вірші поета не крикливі, але потужні – образні та виразні. Кожен читач сам знайде тут і болючі, й життєствердні рядки, які лікують спраглі душі від байдужості».
– У планах – видати збірку ліричної прози, – каже Михайло Плосковітов. – Нещодавно написав новелу «Коли озветься благовісник». Цей твір оцінили на Всеукраїнському конкурсі короткої прози імені Івана Чендея, підсумки якого оприлюднили 20 травня. Історія про сліпу дзвонарку зачепила серця суддів і я отримав диплом лауреата.
You cannot copy content of this page