Сім’я – це основа будь-якого суспільства. Саме з сім’ї починається виховання і шлях дитини. Від батьків малюк уперше дізнається про добро і зло, вчиться справедливості, засвоює норми поведінки. У сім’ї закладаються основи розвитку майбутньої особистості. А ось якими вони будуть – залежить від взаємин батьків та дітей.
У багатодітній родині Морозів з Пулин відносини побудовані на повазі, підтримці і доброзичливості. Батьки Віктор Михайлович та Олена Володимирівна працюють на відповідальних посадах. Олена Володимирівна – директорка Пулинської районної філії обласного центру зайнятості, депутатка селищної ради, очолює громадську організацію – жіночу районну раду, часто виступає ведучою на святах. Віктор Михайлович – директор Івановицької школи. Попри зайнятість і велику кількість службових обов’язків вони є чудовими батьками трьох мужніх синів та найменшої красуні-донечки.
1991 рік. Юлянівський ліс, романтика, гітара, велике нічне вогнище районних туристських змагань поєднали два серця – старшої піонервожатої Старомайданської школи Олени та військового керівника Андріївської школи Віктора. Молоді педагоги привезли команди дітей зі своїх шкіл. А за рік у червні Віктор та Олена одружилися.
Через 2 роки після одруження народився старший син Паша.
-На ньому ми вчились бути батьками, – ділиться Олена Мороз. – З дитинства наш старший син мріяв присвятити своє життя футболу. Адже завжди свій вільний час проводив з м’ячем, грав у команді «Заповіт». Проте на той момент ми з чоловіком, на жаль, не розділяли вибір сина. Оскільки вважали, що футболіст – не надто престижна професія і хотіли для сина кращого майбутнього. Тому згодом Павло освоїв навики різьби по дереву, закінчив Житомирський технологічний коледж, а згодом Київський університет біоресурсів та природокористування. Призвали на строкову військову службу до Національної гвардії України, де він підписав перший контракт, і зараз вже старший сержант, працює в Житомирській військовій частині Національної гвардії України. За гарну службу занесений на дошку пошани. Має чудову дружину Юлю, з якою зустрічався ще зі школи.
Коли Паші було 3 роки, сім’я Морозів поповнюється сином Миколою. Як розповідають батьки, Коля більш говіркий та має прямолінійний характер. У дитинстві захоплювався танцями. Закінчивши Житомирський педагогічний ліцей, не пішов до педагогічного університету, а до військкомату.
-Ми до останнього не знали про рішення сина, адже він підписав контракт, не порадившись з нами, – розповідає Олена Володимирівна. – Чи то було патріотичне піднесення в країні після Майдану, чи юнацький патріотизм, але в 19 років він підписав контракт, і в складі 30-ї механізованої бригади з вересня 2016 по червень 2017 року брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО.
Чи завдяки батьківським молитвам, чи вдачі Миколи, все обійшлось. Уже з вересня 2017 року за рекомендацією комбата 30 бригади він став курсантом Харківського національного університету повітряних сил ім. Кожедуба, і разом з іншими майбутніми молодими офіцерами прагне змінити Збройні Сили України на краще.
Ще через 7 років у Морозів з’явився третій син Назар. Нині він – десятикласник Пулинської школи, в учнівському самоврядуванні очолює сектор дисципліни і порядку. Відповідальний, надійний і справедливий – так характеризують його класний керівник і директор.
-У 2 класі я записала Назара у хореографічний колектив «Колорит» до Максима Сергійовича Пташнюка, – говорить мама. – Походивши кілька місяців, син залишив заняття через те, що «танці для дівчат». А вже через рік він… сам знову записався до «Колориту». Під впливом Максима Сергійовича син дуже швидко подорослішав, став відповідальним і організованим. Досі активно займається в зразковому хореографічному колективі «Колорит». Також Назар є успішним спортсменом, надає перевагу легкій атлетиці. Неодноразово їздив на районні та обласні змагання. Проте в майбутньому хоче бути саме хореографом.
Довгоочікувана донечка Анютка ощасливила батьків 9 років тому. В Ані дуже цілеспрямований характер. Вона бере активну участь майже у всіх шкільних конкурсах. І коли одного разу, прийшовши зі школи, донечка повідомила, що треба взяти участь у змаганнях «Тато, мама і я – спортивна сім’я», ніхто з батьків навіть не заперечував. І саме ця наполегливість, дружелюбність і повага один до одного допомогли їм отримати І місце. З 4 років Аня займається танцями, освоює навики вокалу, пробує себе в декламуванні віршів, вчиться вишивати бісером та активно допомагає матусі в домашніх справах.
Основою у вихованні дітей батьки обрали довіру і повагу. «Навіть якщо хтось з нас скаже щось, а іншому це не сподобається, ми ніколи не обговорюємо це перед дітьми. Спокійно шукаємо компроміс, – розповідає Олена Володимирівна. – Ми завжди ставились до дітей без зайвої суворості. Проте чоловік постійно їм говорив : «Перед тим, як щось зробити, подумай краще, як на це відреагують твої батьки». Тому й діти прислухались до нас і старались не розчаровувати».
Велика радість для Морозів зібратися родиною та відпочити разом на лоні природи. Зазвичай вони вибирають хороше місце, і першим ділом, наводять там порядок, а потім уже розводять багаття, смажать картоплю і шашлики. Або ж якщо це рибалка, то люблять на вогні готувати рибу чи ж варили юшку.
-Ще однією нашою традицією, яку запровадила мама чоловіка Лариса Миколаївна, є сімейне ліплення пельменів, – каже Олена Мороз. – Ми всі гуртом збирались, я, чоловік, діти і ліпили велику кількість пельменів. Одного разу зліпили понад тисячу! Потім уже всі гуртом і ласували тим, над чим трудились. Зараз полюбляємо спільний перегляд фільмів, переважно фантастичних. Бачили б ви, як швидко робляться всі домашні справи, коли кожен підганяє інших, бо фільм уже завантажений.
Вільний час у Віктора Михайловича та Олени Володимирівни буває нечасто. Адже вони тримають ще й чимале господарство, обробляють город. Бо хочуть, щоб діти їли натуральну їжу. Але коли з’являється вільна хвилина, Олена Володимирівна любить читати вірші і новели, вишивати бісером. Віктор Михайлович захоплюється історією, багато читає та дивиться різні історичні передачі. А ще має власну пасіку, солоденьким медом з якої Морози пригощають рідних, близьких та друзів.
Віктор Мороз переконаний, що сім’я – це сенс життя.
-Жодні особисті досягнення і щастя не замінять радості та гордості за дитину, – вважає глава сім’ї. – Проте відповідальність і розуміння – це перш за все. Я завжди говорю своїм дітям: «По вас – мене судять». Також саме батьковий авторитет багато допомагав мені в житті.
На думку Віктора Михайловича, в родині головне це – довіра. Слід прислухатись один до одного, розуміти, шукати компроміси, аби уникати сварок. Адже щаслива сім’я – це розуміння і взаємодопомога.
-Потрібно спокійно обговорювати будь-які проблеми, не ділити роботу на «жіночу» і «чоловічу», – каже Віктор Мороз. – Необхідно бути взаємоввічливими та допомагати один одному. Прикладом і авторитетом для мене завжди є мама Валентина Миколаївна – мудрий педагог і надзвичайно сильна жінка. Своїм трьом дітям та двом племінникам, яких взяла під опіку, завжди ставила «високу планку» в житті. Саме їй я хочу подякувати за великі і маленькі успіхи моєї родини!
По-справжньому щасливою можна назвати сім’ю, в якій всі члени сім’ї підтримують один одного, спільно проживають радісні і сумні події життя. У щасливих сім’ях завжди знайдуться спільні інтереси і теми для обговорення. Їм не потрібно довго придумувати заняття для дозвілля, тому що батькам і дітям завжди весело і цікаво разом. Тож нехай Ваша сім’я і кожна родина Пулинщини ніколи не зазнає біди та нещастя, а живе завжди в мирі, добробуті та любові!
Підготувала Ліля Чижевська
Фото з архіву родини Морозів
You cannot copy content of this page
