Різдво – найдивовижніше свято в усьому світі. Воно приносить тепло і радість у кожну родину, запалює серця і віру в чудеса. 
Сім’я Опанащуків із села Мартинівка щороку з нетерпінням чекає цього дня. Дружина Оксана, чоловік Микола, донечки Соломія і Сабіна за своїм віросповіданням належать до римо-католицької церкви.
– Для нашої родини Різдво – це надзвичайне свято, – ділиться Оксана Опанащук. – Ми б порівняли його з
народженням малюка. Коли нова крихітна людина приходить у дім – все навколо змінюється: близькі стають більш лагідні, милосердні, кожен хоче допомогти, щось порадити. Так і в часі Адвенту (Різдвяного посту) ми готуємось до народження Божого Сина і стаємо ближчими один до одного, готуємо душі і серця до відновлення. За традицією, на Вечерю ми збираємося у батьківському домі. З першою зіркою запалюємо свічку і найменший з родини читає уривок зі Святого Письма про момент народження Спасителя. Затим усі моляться і діляться хлібом – оплатком. При цьому просимо пробачення і пробачаємо, складаємо найкращі побажання, цілуємо один одного і їмо пісну вечерю. Не обходиться святковий стіл і без куті, хоча набір страв – другорядна справа у святкуванні і атмосфері в цілому. Пізно ввечері колядуємо, радіємо народженню Христа. Обов’язково згадуємо покійних з родини. Ми віримо, що вони завжди поруч, завжди у молитві. Вранці всі йдемо на урочисту Службу Божу. Наразі їх відправляє щотижня отець Андрій, у новій каплиці, освяченій якраз 2 роки тому.
– Рік, що минає, у католиків був роком святості подружжя і сім’ї, – розмірковує Микола Опанащук. – Великі і малі події в церкві – це конгреси, всеукраїнська хода і безліч проповідей, зустрічей, катехез стосувалися сім’ї – як найвищої цінності у церкві. Хтось скаже: «а мені до святості довга дорога, я всебічно грішний, святкуємо Різдво і Пасху, працюємо, дітей належно утримуємо, з сусідом вітаюсь, що ще власне треба?». І на цьому всі намагання вивести свою сім’ю на інший рівень духовного розвитку близькі до завершення. Я переконаний, що сім’я, у яку з першого дня існування запрошують Бога (Таїнство Шлюбу), просто приречена бути мега-сім’єю в очах Того, хто її благословив. Це настільки просто, до неможливості. Стати одним тілом і однією душею, принести до хрещення дітей і відтоді вже ніколи без них не з’являтися в церкві, сідаючи до столу – дякувати за їжу, лягаючи до сну – обов’язково спільно молитися. А ще утримувати будівлю церкви. Для молодих людей це не проблема: тримати порядок вдома, в церкві, роботі, голові. Хто піде проти такої родини? І чому ж не прагнути святості подружжя?
– Однак, коли запрошуємо до спільноти католиків своїх друзів чи знайомих, часто реакція дещо
неоднозначна, – продовжує Оксана Опанащук. – Ну, по-перше, ми не «полякі», а це ж треба щонеділі там бути, а що там нового кожен раз почуєш і т.д. Завжди хочеться конкретно сказати, що ми теж щирі українці і щонеділі треба обов’язково бути, щоб вийти новими. І це не просто текст, це – свідчення з життя. Буває в неділю, йдучи на Мессу, дорогою можемо не дійти згоди і, навіть, підходячи до церкви, перестати розмовляти, але вже назад про те ніхто не згадає. Адже в цьому домі вже все вирішено за нас. Тільки примирення, спокій, проповідь священника, що, здається, стосується саме тебе і твоїх претензій і Бог – найважливіший гарант, що в твоїй такій сім’ї все буде так, як хоче Він. Хочеться додати, що марні нарікання окремих батьків про «неправильність» своїх дітей, якщо у свій час вони не були приведені ними ж до церкви у своїй вірі. Багато речей відбувається, на жаль, через незнання і нерозуміння найважливішого. Ми з чоловіком чомусь вперто впевнені, що молоді родини, прогресивні, повинні бути сто відсотків ближче до духовно активної спільноти, розвивати і наповнювати дітей першочерговим. Дітей навряд чи навчиш. Вони роблять ксерокс з досвіду батьків. І ще одне. Обов’язково знайдуться критики, що будуть, мов пси, обсідати і шукати у твоїх переконаннях «близькозорість», вишукувати в твоїй сім’ї падіння. Мусимо сказати, що спокус до гріха у практикуючій віруючій сім’ї ще більше, ніж у родині не надто наближеній до Бога. Але коли в пріоритеті тверда віра – ніщо і ніхто не заважає дружині молитися за успішність свого чоловіка, голові родини – бути добрим батьком і мудрим авторитетом, нащадкам – наслідувати модель сім’ї. Напередодні Різдвяних свят складаємо найліпші побажання родинам. На жаль, знецінюється сім’я, потерпає безповоротних змін. Сучасний світ пропонує безліч спокус, нікчемних речей, що ніяк не зміцнюють, а лише руйнують сім’ю. Нехай у нас , сучасних сімей, на все буде власне бачення. Але лише підкріплене Божою силою. З Різдвом Христовим!
You cannot copy content of this page
