Василь та Вікторія Сірики. Знімок зроблений у липні 2010 року. Фото з архіву редакції газети “Вісті”
Захопившись книгою Володимира Мегре «Анастасія», Василь Сірик залишив гамірне життя в Житомирі та блага цивілізації і разом з родиною переїхав жити на лоно природи поруч з селом Підлісне Пулинського району. Тут прожив понад 15 років, сповідуючи життя в гармонії з природою та собою, займаючись сироїдінням. Родина збудувала унікальні споруди на зразок тих, які робили наші далекі предки.
І хоча житомиряни залишили місто, проте Василь Сірик і його дружина Вікторія, яка померла раніше, не були відлюдниками. Вони активно спілкувалися з іншими людьми, приймали у своєму незвичайному помешканні численних гостей з різних куточків України та світу, відвідували виставки картин, брали участь у фестивалях, конкурсах.
Василь Сірик жив без електроенергії, вирощував овочі, малював філософські картини, на яких зображував людину і Всесвіт, гармонію між ними, займався гончарством. Час від часу жителі Пулинського району бачили цього худорлявого чоловіка, який приїжджав у райцентр велосипедом. Його запам’ятають як талановитого, яскравого, колоритного, можливо, для когось – дивакуватого художника з цілеспрямованим і спокійним поглядом, гордою і впевненою поставою.
You cannot copy content of this page
