Сьогодні виповнюється 90 років одній з найстарших мешканок Курненської громади – Настасії Олександрівні Іванисько, яка живе у селі Березова Гать. На її долю випало багато випробувань: голод, війна та важкі роки відбудови рідної країни. Незважаючи на пережите, жінка завжди усміхнена, мудра, усе пам’ятає та часто розповідає своїм дітям, онукам, правнукам. А ще із задоволенням співає на родинних святах.
– З болем на серці згадую своє життя, – мовить жінка, відкриваючи старенький сімейний альбом. Починає розглядати світлини та розповідати про пережите. – З чоловіком Іваном прожили разом 60 років! Познайомилася з ним тоді, коли він повернувся з війни. Був сиротою, завербувався працювати на північ Росії, звідки і призвали захищати Батьківщину від німецького ворога. Пройшов від Сталінграда до Берліна, кілька разів отримав тяжкі поранення. Після війни майже півроку пробув у шпиталі. Із незагоєними ранами вернувся у своє село Березова Гать до тітки, яка була дружиною мого дядька. Саме тоді у них жила я, бо мама віддала мене малою в їхню сім’ю, не мали своїх дітей, була у них за рідну дочку.
Потім у пам’яті зринають моменти післявоєнного часу. Доводилося тяжко працювати за трудодні, щороку віддавати податки у вигляді 40 кг мֹ’яса, 150 л молока, 150 яєць, а ще зерно, яблука, вишні тощо.
– Дуже часто працювали вночі, жнивували вручну, босими ногами ходили по стерні. А зими які тоді були холодні та сніжні! – пригадує Настасія Олександрівна. – Мій чоловік ніколи не плакав, тільки перед смертю жалівся на життя, згадував про час на війні, ворожі бомбардування, як з німцями опинився в одному окопі, бо ті думали, що він мертвий. Слава Богу, усе пережили. Разом виховали двох синів Миколу та Василя і дочку Надію, діждалися онуків.
Як би важко не було жінці у житті, розраду знаходила у пісні. Її спів залюбки на родинних святах слухають шестеро онуків та десятеро правнуків.
– Люблю співати. Завжди це робила і на полі, коли солому вночі скиртувала, і за столом для усієї родини, – каже жінка і починає співати одну з улюблених «Верніться, мої літа, до мене в гості…».
You cannot copy content of this page
