You cannot copy content of this page

Івановицький дитбудинок – щемка сторінка історії родини Кравчуків зі Слобідки

Працівники та вихованці дитячого будинку в селі Івановичі

Нещодавно на своїй сторінці у соцмережі Фейсбук Вячеслав Пишнюк розмістив кілька фото з архіву Ольги Степанівни Бобрик. На світлинах зображені працівники та вихованці дитячого будинку в селі Івановичі. Вражає погляд хлопчиків і дівчаток. Він сповнений болю і недитячої серйозності, що говорить про багато горя та випробувань, які вони пережили.

Поціновувач історії рідного краю розповідає, що директором цього навчального закладу був Геннадій Трохимович Прокопій. Саме у 1946–1951 роках у селі діяв дитячий будинок, де проживали і навчалися діти-сироти та малозабезпечені. Це був приклад нового типу державного закладу – школи-інтернату.

Вячеслав Пишнюк цитує спогади колишньої вихованки дитбудинку Ольги Бобрик: «Навчання проходило в холодних кімнатах, на стінах яких виступав іній. І діти граючись, писали свої імена пальцями на стінах будинку. Мокрий одяг навіть не було де висушити і тому учні клали його на ніч під себе. І таким чином хоч якось висушували власні речі для того, щоб зранку знову приступати до навчання. В таких тяжких умовах проходило життя і навчання вихованців дитячого будинку».

Серед мешканців цього закладу було і четверо дітей багатодітної сім’ї Кравчуків із села Слобідка. Цю щемку історію їхнього сирітського дитинства переповіли вони своїм дітям, а ті розповідають уже онукам.

У родині Теклі та Ригора (Григорія) Кравчуків виховувалося 5 дітей – 3 доньки і два сини. У роки Другої світової війни Григорія, який сам виріс у багатодітній родині з 11 дітьми, забрали на фронт. Дружина мужньо чекала на його повернення і з усіх сил намагалася витягнути велику сім’ю. Довелося Теклі під кулями переходити річку вбрід з дітьми, несучи наймолодшенького сина на руках, а її старшенька Надія вела інших сестер і брата. Про це розповіла дочка Надії Галина Головня.

Пережили страхіття війни, все здолали, раділи перемозі і сподівалися на швидке повернення додому чоловіка й тата.

І ось той довгожданий день, коли воїн сів нарешті до потяга і рушив додому. В передчутті щасливої зустрічі з найріднішими він гучно співав на увесь вагон. Хтось із пасажирів зробив зауваження, щоб не співав так голосно, бо заважає відпочивати. Хвилювання переповнювало Ригора, і раптом його серце не витримало… та зупинилося. Боєць вижив на фронті під кулями, але все ж не зміг обійняти своїх дітей і дружину. Поховали Григорія Юхимовича Кравчука на кладовищі в Стрибіжі.

Текля Кравчук і її діти

Краялося серце вдови і обливалося кров’ю. Та очі її дітей, що поглядами пронизували душу, повертали до життя. Діти хочуть їсти. Дітям потрібен одяг і взуття. Щоб було з чого напекти хліба, Текля возила в Новоград-Волинський домоткані рядна і вимінювала їх на зерно. Одного разу поїхала з іншими жінками на базар у місто Новоград-Волинський. Коли поверталися додому, напали на них бандити та вбили багатодітну матір. Знайшла вона спочинок на цвинтарі неподалік свого чоловіка.

В хаті у Слобідці залишилося круглими сиротами п’ятеро дітей. Ось тоді їх доля і привела у дитячий будинок. Старшу Надію не взяли, бо була вже доросла. Вона залишилася вдома сама. А 4 молодших – Люду, Аню, Колю та Андрія – забрали в Івановичі. Аня, яку доля закинула пізніше в Сочі, згодом розповідала, що в неї були здібності до рукоділля, вона робила гарні серветки, які подобалися куховаркам. Тож дівчинка вимінювала ці речі в жінок на їжу і так їй вдавалося трохи ліпше поїсти. А згодом, не витримавши важких умов та скучивши за рідною домівкою, хлопці і їх сестра Люда втекли з дитбудинку в Слобідку до своєї старшої сестри Надії. Кожен пізніше пішов своїм шляхом, роз’їхалися, створили родини. Всі 5 дітей Теклі та Григорія Кравчуків уже відійшли до Вічності. А їхня родинна історія, пов’язана з Івановицьким дитячим будинком, є частиною історії нашого краю.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram