Станом на 15 червня на Пулинщині церковний перехід юридично оформили дві релігійні громади. У квітні з підпорядкування московського патріархату до Православної Церкви України перейшли віряни у Тетірці. Згодом у травні так само вчинили жителі села Курне.
Нині у складі єдиної української церкви перебуває шість храмів нашого краю:у таких населених пунктах: смт Пулини та селах Ягодинка, Корчівка, Мартинівка, Курне і Тетірка.
Перехід релігійних громад до інших центрів підпорядкування через збройну агресію російської федерації викликає дискусії серед вірян. Тому спершу слід визначитися із правовим регулюванням та нормативними актами, що стосуються свободи совісті та релігійних організацій. Наш журналіст звернувся за юридичними роз’ясненнями до заступниці директора Новоград-Волинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлії Парійчук.
– Скажіть, будь ласка, що означає право на свободу совісті громадян України?
– В Україні діє Закон «Про свободу совісті та релігійні організації», у статті 3 якого передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Також ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Закон гарантує, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.
– Які відносини між державою і церквою?
– Конституція України в статті 35 визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.
Але Україна здійснює державну політику щодо релігії і церкви, і це є сфера, що належить виключно до відання нашої країни. Іноземні держави не мають права втручатися у ці відносини та диктувати свої правила. Держава має обов’язок захищати права і законні інтереси релігійних організацій, повинна сприяти встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між вірянами різних віросповідань та їх релігійними організаціями. Також держава бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
– Що таке релігійна громада?
– Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» встановлює, що формою організації вірян є релігійна громада. Це організація вірян місцевого рівня, що об’єднує прихильників одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку для спільного задоволення релігійних потреб. Таке об’єднання є добровільним.
Релігійна громада повинна мати статут (положення), що регулює діяльність такої громади. Члени громади приймаються та виключаються на розсуд громади але у встановленому її статутом (положенням) порядку. При створенні громади віряни самостійно обирають конфесію, центр підпорядкування, тощо. Наприклад, буде це Українська православна церква чи Православна церква України.
– Чи можна змінити приналежність релігійної громади?
– Релігійні громади, що діють на території України, з канонічних та організаційних питань можуть бути підпорядковані будь-яким українським та іноземним релігійним центрам (управлінням) і мають право вільно змінювати таку підлеглість. Для зміни підпорядкування релігійної громади скликають загальні збори, на котрих виносять дане питання на голосування та ухвалюють рішення. За результатами голосування вносять відповідні зміни до свого статуту (положення) релігійної громади. Загальні збори релігійної громади можуть скликатися за ініціативою її членів.
Рішення про зміну підпорядкування та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підпорядкування та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Порядок реєстрації рішення про зміну підпорядкування та внесення відповідних змін або доповнень до статуту релігійної громади встановлено в ст.14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
– Кому належать приміщення культових будівель?
– Помилкою буде вважати, що культові споруди, як то церкви, синагоги, мечеті, монастирі, тощо, належать священникам певного культу. Згідно закону «Про свободу совісті та релігійні організації» юридичною особою є релігійна громада, а не церква. Тому всі культові споруди належать саме релігійним громадам. Проте з цього правила є винятки: будівлі, які мають культурну цінність і є музеями, або віднесені до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО, належать державі, а релігійні громади лише орендують такі приміщення, наприклад, Києво-Печерську Лавру.
Згідно статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право користуватися будівлями і майном на підставі договорів із державними органами, громадськими організаціями або громадянами. Порядок передачі та повернення таких приміщень і майна визначають органи місцевого самоврядування своїми рішеннями.
– Чи впливає зміна підпорядкування релігійної громади на майнові права такої громади?
– У випадку, коли релігійна громада вирішила змінити своє підпорядкування, наприклад, перейти від Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України, дана обставина не впливає на право власності та інші речові права такої релігійної громади, крім виключного випадку, встановленого статтею 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», тобто, майно переходить разом із громадою.
У власності релігійні організації можуть мати будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, яке необхідне для їх діяльності. Також, мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших законних підставах. Не заборонено мати майно, що знаходиться за межами України. Релігійні організації можуть звертатися за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх.
– Що робити, якщо частина вірян не згідна змінювати приналежність?
– Можуть бути ситуації, коли певна частина громади не згідна з рішенням про зміну підпорядкування. У цій ситуації ці віряни не позбавлені права самостійно утворити нову релігійну громаду. Для користування майном чи культовою будівлею новостворена громада має право укласти договір про порядок користування з власником (користувачем) такого майна.
Закон не передбачає обов’язкового повідомлення державних органів про утворення релігійної громади.
Ускладнює процес зміни підпорядкованості релігійної громади те, що не існує реєстру членів такої громади, не ведеться облік та не передбачено будь-якого документу, що підтверджує членство у конкретній релігійній громаді.
Також перешкодою може бути ситуація, коли служитель культу не підтримує прагнення громади змінити підпорядкованість та утримує у себе статутні документи громади, печатку, тощо. У випадку спорів такого характеру слід звертатися до правоохоронних органів та суду.
– Яке правове регулювання діяльності релігійних громад?
– Питання, що стосуються свободи совісті та діяльності релігійних організацій в Україні визначені в Конституції України, в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації», Положенням про Державний комітет України у справах національностей та релігій, тощо.
У деяких випадках релігійні громади видають свої внутрішні документи, що стосуються процедури прийняття релігійних громад до свого підпорядкування. Наприклад, через ситуацію, що склалася на території України через воєнний стан та збройну агресію російської федерації, Православна Церква України видала Постанову № 25 «Про надзвичайний порядок прийняття до Православної Церкви України». Повний текст за посиланням: bit.ly/3qt7gaH.
Діяльність релігійних громад координує Державний комітет України у справах національностей та релігій, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, телефони: (044) 278-17-18, (044) 226-22-59.
You cannot copy content of this page
