6 грудня ми відзначаємо День Збройних Сил України. Вже восьмий рік триває війна на сході держави і кожен українець розумом та серцем відчув, яку важливу місію виконують військові, боронячи мир, спокій і незалежність країни. Українська армія – національна гордість, а військовослужбовці – наші герої та захисники.
З нагоди свята ми хочемо розповісти про Андрія Бурківського з Ягодинки, котрий боронив Україну зі зброєю у руках та з патріотизмом у серці.
У 1995 році, коли Андрію Бурківському було 18 років, його призвали на службу до Збройних Сил. Про ті роки він згадує так: «В армії було цікаво, за рік ніс службу у трьох частинах. Спочатку мене відправили на навчання до автобату у м. Котовськ Одеської області. Затим 7 місяців перебував при генеральному штабі Міністерства оборони у м. Київ. Наостанок мене перевели до Закарпатської області, де я ніс службу у розвідбаті».
Після служби у Збройних Силах юнак повернувся до рідного села Ягодинка влаштувався на каменеобробку, де пропрацював 20 років. Згодом одружився, виховував доньку Сніжану та сина Богдана. Але мирне та розмірене життя змінила повістка в АТО. Раніше Андрій Петрович навіть уявити не міг, що отримані в армії знання та навички знадобляться через 18 років.
– 5 серпня 2014 року був призваний до Новоград-Волинської розвідувальної частини. Через місяць навчань вже був у Донецькій області у селищі Миронівське. Наш батальйон прикривав побратимів, коли вони відвойовували Дебальцеве, нас обстрілювали з «Градів». У селищі Луганське виводили хлопців з гарячих точок, постійно спостерігали за «сепарами». Гаряче було поблизу сіл Кадима та Ленінське. Пост «Шайтан» на териконах запам’ятався постійними обстрілами та боями по 2 години. Нас крили мінами і самохідними установками. Тут загинули два моїх друга, із шести нас залишилося четверо.
Воювати довелося і під м. Луганськ. Ми прикривали батальйон з Чернігівської області. Наш пост називався «Валєра». За рік і 1 місяць перебування в АТО довелося побувати у різних куточках Донбасу, – розповів про свій військовий досвід розвідник.
Андрій Бурківський – нагороджений відзнакою Президента Укрїни, трьома медалями за участь в АТО та грамотами Пулинської селищної ради. Має нагрудний знак «Гвардія», посвідчення і значок учасника бойових дій і ветерана війни. Військовослужбовець є активним членом Пулинської регіональної спілки учасників бойових дій, бере участь у різноманітних заходах. Він спілкується зі своїми бойовими побратимами, щиро вболіває за військових, що нині захищають Україну на Сході. Напередодні свята своїм колегам військовослужбовець побажав здоров’я, витримки, сил, а головне – повертатися живими.
Нині А. Бурківський працює на місцевій птахофермі. Побував на заробітках за кордоном. Чоловік говорить, що своє подальше життя бачить лише в Україні, за яку боровся, ризикуючи життям. Учасник бойових дій хотів знову повернутися на службу та підписати контракт, але не підійшов за станом здоров’я. Далася в знаки участь в АТО (нині ООС).
4 роки тому Андрій Бурківський одружився вдруге. Діток дружини Ніни виховує та любить як своїх. Старша дочка подарувала Андрію Петровичу онука Максимчика. Коли у Пулинах відкрився музей учасників бойових дій, учасник АТО відвідав його разом із синами Богданом та Олександром. Хлопцям було приємно серед фото героїв-захисників побачити портрет свого батька.
You cannot copy content of this page
