You cannot copy content of this page

Немов підбитий птах: коли відкрили і що означає пам’ятник у Мартинівці

Серед цікавих і незвичайних пам’ятників Пулинщини є вражаюча споруда у Мартинівці. Вона неодмінно привертає увагу водіїв та пасажирів транспортних засобів, які проїжджають трасою Київ-Чоп через це село.

Неймовірний біль, невідворотну трагічність споглядаємо у вмиранні падаючого воїна. Немов підбитий птах, смертельно поранений боєць навіки застиг на кургані в обрамленні крил. Ними тепер він із небес обіймає землю, за яку мужньо віддав своє життя.

Молода людина, окрилена світлими життєвими мріями, які підступно обірвала жорстока війна. У простягнутих до неба руках – і біль, і опір, аби зупинити жорстокість і смерть. Так пояснив під час відкриття пам’ятника 9 травня 1990 року свій задум скульптор Олександр Вітрик, який прибув разом з архітектором Петром Бірюком.

У фоторепортажі, підготовленому для районної газети «Вісті» журналісткою С.Ковальською і фотокором В.Денисюком 31 рік тому, дізнаємося, що участь в урочистостях взяли ветерани – колишні фронтовики і партизани, діти і дорослі жителі Мартинівки та Неборівки, райцентру. Пісні та марші років Другої світової війни виконував духовий оркестр. На шосе сповільнювали свій рух автомобілі. Мітинг з нагоди 45-річчя Великої Перемоги відкрив голова виконкому Мартинівської сільської Ради народних депутатів М.Дем’янчук. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять жителів Мартинівки та Неборівки, котрі полягли на полі бою. Цей пам’ятник – данина великої шани всім, хто загинув у кривавій борні з фашизмом. Отож у спорудженні брали участь усі місцеві жителі. Стрічку перерізали й урочисто відкрили пам’ятник ветерани Віктор Микитенко та Ніна Марвін. Біля підніжжя були викарбувані слова «Вічна пам’ять воїнам-визволителям, полеглим в боях за Вітчизну у 1941-1945 роках». Нині там уже знаходиться інша табличка – «Вічна слава героям 1941-1945».

Певне, кожен бачить щось інакше у цій скульптурі і може її по-різному тлумачити. Видається, наче лівою рукою воїн хоче схопитися за життя, залишитися в ньому. А правицею він уже тримає небо і відходить у Вічність, показуючи порожні долоні – в них немає нічого, окрім власне того неба, до якого вони простягнуті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

ІНШІ СТАТТІ ПО ЦІЙ ТЕМІ

Меню
RSS
Facebook
Twitter
Instagram
Telegram