17.03.2022

67

ЛЮДИ НОВИНИ

Ажіотаж на ринку – майже як у мирний час: після тритижневої перерви повноцінно запрацював базар у Пулинах

Війна в Україні внесла свої корективи у роботу усіх сфер економіки, у тому числі і торгівлі. З 24 лютого, коли почалося збройне вторгнення Росії, у Пулини на ринок припинили їздити підприємці і люди змушені були скуповуватися у місцевих магазинах.

І от у четвер, 17 березня, на території ринку з самого ранку почали з’являтися намети і мікроавтобуси з товаром. Близько 8-ї години до базару стали сходитися покупці та купувати усе необхідне.

– Від початку війни ми не закривали ринок, – мовить пані Світлана, яка «обілечує» підприємців. – Щочетверга дозволялася торгівля, але люди, мабуть, боялися приїжджати. А нині ж у нас відносно мирно, тому сьогодні на ринку спостерігається такий ажіотаж покупців.

На початку ринку – величезна черга біля мікроавтобуса, з якого продають молодняк свійської птиці. Жителі Пулинщини масово купують курчат і каченят.

– Війна війною, а думати про завтра треба, а не сісти і чекати можливого нападу ворогів чи смерті від авіа-обстрілів, – каже жінка, яка придбала 20 курчат. – Взяла маленьких бройлерів по 22 гривні за одне. Ще хочу купити каченят мулардів – по 55 грн. Вірю, що буде скоро мир, а годувати наших захисників чимось треба!

– Радію, що ринок знову повноцінно запрацював і можна купити усе, що хочеш – насіння, зерно, інструменти, посуд, будь які продукти, одяг і взуття, – каже купчиня Марія. – На базарі товари можна купити дешевше, ніж у магазинах. Наприклад, ось взяла літр олії по 55 гривень, а в крамниці – майже 70 грн. За економлені кошти можна ще й хлібину придбати.

Журналіст прямує далі територією ринку. Чималі черги, що й яблуку ніде впасти, у насіннєвому магазині, м’ясному павільйоні та біля продавців зерна.

– Минулого четверга був на ринку, привозив зерно, то покупців майже не було і нічого не продав, – мовить продавець Олександр. – А сьогодні ледве встигаю насипати людям у мішки овес, пшеницю, кукурудзу. Така активність жителів Пулинщини – хороша ознака того, що ніхто не здається, багато земляків лишилися на рідній землі, дбають про господарку і думають про майбутнє.